Народився 9 червня 1937 р. у с. Федорівка Новоград-Волинського району Житомирської області.У 1960 р. закінчив Українську академію сільськогосподарських наук (нині — Національний університет біоресурсів і природокористування (НУБіП) України).Протягом 1960—1962 рр. працював головним агрономом учбово-дослідного господарства Української сільськогосподарської акаде­мії (УСГА) «Митниця» Васильківського району Київської області. З 1962 по 1965 р. навчався в аспірантурі, з 1965 по 1984 р. — асистент, доцент УСГА, з 1984 р. — професор. Протягом 1968—1972 рр. вико­нував обов'язки завідувача кафедри фітопатології УСГА. З 1979 по 1986 р. — декан факультету захисту рослин, з 1986 по 1996 р. — про­ректор з наукової роботи УСГА (НУБіП України). З 1987 р. по липень 2007 р. був на посаді завідувача кафедри фітопатології НАУ. З 2002 р. за сумісництвом — директор навчально-наукового центру «Фітомедицини і охорони навколишнього середовища» (НАУ).Нині — професор кафедри фітопатології НУБіП України.У 1965 р. в Українській сільськогосподарській академії захистив кандидатську дисертацію на тему: «Аскохітоз гороху і заходи боротьби з ним в умовах Полісся і Лісостепу України», а у 1981 р. — докторську дисертацію на тему: «Хвороби гороху і біологічне обґрунтування захо­дів обмеження їх розвитку в умовах Української РСР».Обрано у 1993 р. членом-кореспондентом УААН, а у 1995 р. — дійсним членом (академіком) УААН Відділення рослинництва (захист рослин). У грудні 1993 р. він був обраний академіком Академії наук ви­щої школи (нині — вищої освіти) України.Опублікував понад 350 наукових праць, співавтор 12 монографій і книг. Має 34 авторські свідоцтва і патенти на винаходи. Співавтор 9 сортів сільськогосподарських культур, які включено до Реєстру.Значна частина робіт присвячена вивченню теоретичних і практич­них питань етіології й патогенезу хвороб зернобобових культур, біо­логічних властивостей їхніх збудників, виясненню природи імунітету та розробці захисних заходів. Теоретично обґрунтовано й експеримен­тально досліджено механізм дії протруйників насіння на мікробіоло­гічні процеси ґрунту і розвиток сходів.Розроблені за його участю системи захисту зернобобових культур та методики фітопатологічного моніторингу найбільш шкодочинних хвороб зернобобових культур використовуються у селекційних цен­трах і пунктах сигналізації й прогнозу України та країн СНД.Ученим створено наукову школу з питань фітопатології та імунітету рослин. Під його керівництвом підготовлено 7 докторських дисертацій і 26 кандидатських, у тому числі 4—здобувачами із зарубіжних країн.Протягом 1996—2001 рр. М. М. Кирик — член американського фіто патологічного товариства, академік Академії наук вищої освіти Украї­ни, член комітету громадської організації «Міжнародний рух охорони навколишнього середовища Африки». Проводить велику науково-організаторську роботу. Він голова спеціалізованої вченої ради із за­хисту докторських та кандидатських дисертацій, голова науково-методичної комісії із захисту рослин науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів Міністерства аграрної політики України.За досягнення у науковій, навчальній та виховній роботі був нагороджений орденом Дружби народів, Почесною грамотою Кабінету Міні­стрів України (1998), значками «Відмінник соціалістичного сільського господарства» та «Винахідник СРСР», золотою медаллю ВДНГ СРСР (1987), відзнакою Міністерства аграрної політики України — знаком Пошани та Почесною відзнакою УААН (2007).Присвоєно почесне звання заслуженого діяча науки і техніки Украї­ни (1992). У 2003 р. його відзначено Почесною нагородою громадської Міжнародної організації «Міжнародний рух охорони навколишнього середовища Африки». Президія Академії наук вищої школи (нині — вищої освіти) присудила йому орден князя Ярослава Мудрого (2005).Рішенням вченої ради НАУ (2007) М. М. Кирику присвоєно звання заслуженого професора Національного аграрного університету.