Народився 11 березня 1938 р. у смт Корнин Попільнянського райо­ну Житомирської області.У 1962 р. закінчив Житомирський сільськогосподарський інститут (спеціальність агрономія). У 1962—1963 рр. працював помічником завідувача держсортодільниці в Житомирської області. Упродовж 1963— 1966 рр. — аспірант (спеціальність вірусологія), а в 1966—1978 рр. — спів­робітник Інституту мікробіології та вірусології ім. Д. К. Заболотного АН УРСР. Протягом 1978—2004 рр. був завідувачем кафедри вірусо­логії Київського національного університету імені Тараса Шевченка. З 2004 р. по теперішній час — професор ННЦ «Інститут біології» Київ­ського національного університету імені Тараса Шевченка. У 1997 р. — експерт Європейської комісії (Брюссель). Виступав науковим консуль­тантом та читав лекції з питань вірусології, екології та біотехнології в наукових центрах і університетах Росії, Угорщини, Польщі, В'єтнаму, США, Словаччини, Голландії та ін.У 1984—1995 рр. А. Л. Бойко був науковим керівником (за сумісництвом) лабораторії екології і токсикології біологічного факульте­ту Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У 1967 р. захистив кандидатську дисертацію за спеціальністю вірусоло­гія на тему: «Вирусный хлороз хмеля на Украине»; у 1983 р. — доктор­ську дисертацію на тему: «Биологические свойства вирусов и вирусные болезни хмеля и розы эфиромасличной». У 1984 р. йому присвоєно вчене звання професора кафедри вірусології.Головні напрями наукової, науково-організаційної, освітянської та громадської діяльності А.Л. Бойка завжди мають зв'язок з вірусологі­єю, екологією та біотехнологією. Основні наукові дослідження його пов'язані зі структурою та функціями вірусів (бактерій, рослин, ссав­ців, гідробіонтів та ін.) за різних екологічних ситуацій. Він уперше до­вів, що не всі клітини меристеми рослин є безвірусними.А. Л.Бойко — фундатор вітчизняної школи вірусологів нового покоління. Науковій спільноті широко відомі його фундаментальні й прикладні дослідження етіології та розповсюдження вірусів сільськогосподарських рослин: пшениці, соняшнику, хмелю, цукрових буряків, ефіроолійної троянди, чорного перцю, картоплі, цукрової тростини, квітково-декоративних і плодово-ягідних культур. Він також одер­жав нові експериментальні результати, які розкривають молекулярні властивості, фізичну будову, локалізацію вірусів різних організмів у клітинах, що покладено в основу створення новітніх біотехнологій і сучасних лабораторій. Водночас учений сформулював концептуальні основи поведінки вірусів у біологічних об'єктах у разі дії на них радіації та геліокосмофізичних факторів. Ним виявлено нові віруси та їхні шта­ми, які мають поширення в регіонах радіаційного навантаження.Професор А. Л. Бойко зробив вагомий внесок у розвиток науки, зокрема вперше здійснив перенесення генів рослинних вірусів у клітини пухлин ссавців, виявив явище чутливості вірусів та їхніх РНК і ДНК до постійного поля, що розширює уявлення відносно їхньої комплементарності. Здобутком ученого, його учнів є створення новітніх тех­нологій оздоровлення від вірусів понад 500 сортів, клонів рослин, які впроваджено в АПК України. Безпосередньо ним отримано та про­ведено аналіз 3650 електронографій вірусів і клітин рослин, ссавців, бактерій, віроїдів. Він передбачив, які саме домінуючі наукові напрями досліджень актуально розвивати на перспективу в галузі загальної ві­русології, екології і біобезпеки.А. Л. Бойко збагатив світову науку працями першочергового значення, самостійно й у співавторстві опублікував понад 480 наукових праць, з-поміж них 7 книг монографічного спрямування, 4 посібники, 1 підручник, десятки брошур — рекомендацій для виробництва, має 16 сучасних винаходів — патентів, авторських свідоцтв, зареєстрованих сортів рослин. Підготував 26 кандидатів та 5 докторів наук. Серед його учнів сотні спеціалістів і магістрів.У 1991 р. Анатолія Леонідовича обрано членом-кореспондентом, а в 1993 р. — академіком УААН за спеціальностями вірусологія, агроекологія, у 1995 р. — академіком АНВш України. Він є заслуженим профе­сором Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2006), почесним доктором Інституту агроекології і економіки приро­докористування НААН (2007). Саме в цьому інституті за постановою президії НААН було створено центр вірусологічних досліджень, яким керував і являється його куратором А.Л. Бойко.А. Л. Бойко нагороджений медалями «До 1500-річчя Києва», «Ветеран праці», «За трудову доблесть», медалями ВДНГ СРСР та УРСР, Почесними грамотами АН УРСР, УААН, Міністерства освіти і науки України, Кабінету Міністрів України, Почесною відзнакою УААН, відзнакою мера Києва.У 2005 р. за цикл наукових праць «Моніторинг вірусних інфекцій: діагностика, профілактика» йому було присуджено Державну Премію України в галузі науки і техніки та Премію ім. академіка Д.К. Заболот­ного НАН України, а в 2004 р. удостоєно почесного звання заслужений діяч науки і техніки України та ордена князя Ярослава Мудрого в галузі науки і техніки Академії наук вищої школи України. У 2010 р. він став лауреатом Премії НААН, має зарубіжні дипломи, сертифікати.Нині А. Л. Бойко є членом спеціалізованих вчених рад Київського національного університету імені Тараса Шевченка із захисту дисер­тацій за спеціальностями вірусологія, імунологія, фізіологія рослин, біохімія, радіобіологія, ботаніка, членом президії АНВш України, то­вариства мікробіологів України, членом комісії біологічних факторів і нормування МОЗ, експертом МОН МС, ВАК України. Він є членом редколегій фахових наукових видань «Мікробіологічний журнал», «За­хист рослин», «Сільськогосподарська мікробіологія», «Інтродукція і акліматизація».А. Л. Бойко організатор і учасник багатьох наукових вітчизняних і міжнародних конференцій, конгресів, керівник аспірантів та докто­рантів, виконує науково-педагогічну діяльність у Київському націо­нальному університеті імені Тараса Шевченка, читає лекції, проводить наукові семінари в Національному університеті біоресурсів і природокористування та інших вузах України. Він має своє бачення з питань збереження довкілля, позицій біобезпеки, вірусології, про що свідчать його відгуки на сторінках газет, журналів, по радіо, на телебаченні, у роботі комісії з питань науки Верховної Ради та у низці пропозицій до владних структур України. З проблем біобезпеки і вірусології він не одноразово виступав на засіданні Ради миру України.