Народився 11 липня 1936 р. у Клімовському районі Брянської об­ласті (Росія).У 1963 р. закінчив факультет агрохімії та ґрунтознавства Української сільськогосподарської академії.Протягом 1963—1970 рр. — завідувач відділу, заступник директора з наукової роботи Драбівської дослідної станції; 1970—1993 рр. — стар­ший науковий співробітник, завідувач лабораторії захисту ґрунтів від ерозії Інституту землеробства; 1993—2000 рр. — академік-секретар Від­ділення землеробства і агроекології Президії УААН; 2000—2004 рр. — завідувач Відділення агроекології Інституту агроекології і біотехнології (м. Київ). У 1999 р. обраний за сумісництвом завідувачем кафедри ґрунтознавства і охорони ґрунтів Національного аграрного університе­ту, 2000—2004 рр. — професор цієї кафедри. З 2004—2005 рр. — завідувач кафедри, проректор з наукової роботи Державної екологічної академії Мінприроди України. З 2005 р. і донині — головний науковий співро­бітник Інституту агроекології і природокористування НААН.Кандидатську дисертацію на тему: «Вплив добрив на урожай цукрових буряків при різних умовах їх застосування» захистив у 1969 р. в На­ціональному аграрному університеті (м. Київ), докторську дисертацію на тему: «Ґрунтозахисна система землеробства в Лісостепу України» захистив у 1987 р. (м. Київ). У 1990 р. присвоєно вчене звання профе­сора. Брав участь у ліквідації Чорнобильської аварії (1986).Основним напрямом наукової діяльності є фундаментальні і прикладні дослідження з проблем захисту ґрунтів від ерозії, підвищення їхньої родючості, методичного забезпечення моніторингу ґрунтів, екологічної оптимізації структури сільськогосподарських ландшафтів. Під науковим керівництвом О. Г. Тараріка розроблено і реалізовано на практиці принципово нову ґрунтозахисну контурно-меліоративну систему землеробства (КМЗ). Результати цих науково-дослідних робіт було покладено в основу багаточисленних рекомендацій і пропозицій виробництву, державних і регіональних програм захисту ґрунтів від ерозії, низки відомчих нормативних документів, навчальних програм. На науково-виробничих об'єктах, створених під керівництвом О. Г. Та­раріка, проводилось навчання спеціалістів різних рівнів. Цій системі землеробства дали високу оцінку фахівці з США, Китаю, В'єтнаму, Франції, Угорщини, Польщі, які відвідували експериментальну діючу модель КМЗ.Питання впровадження КМЗ неодноразово розглядалось Міністерством агропромислового комплексу України (1985—1990). Осно­вні її положення використано в державній Програмі з підвищення родючості ґрунтів (1986), Концепції розвитку землеробства України на період до 2005 р. (Постанова Ради Міністрів Української PCP від 8 травня 1990 р. №107), Національної програми охорони земель (1997), а також її принципи використано в Національній програмі екологічного оздоровлення басейну Дніпра. За цю наукову розробку вперше в галу­зі землеробства групі вчених і практиків було присуджено Державну премію України в галузі науки і техніки (академіки НААН О. Г. Тараріко — науковий керівник, В. Ф. Сайко, М.Н. Нагорний, Л. Я. Новаковський, професор М. К. Шикула, О. Г. Денисенко, В. Ф. Москаленко, К. І. Райський).З 2005 р. і донині за ініціативою і під науковим керівництвом О. Г. Тараріки в Інституті агроекології і природокористування розпо­чато наукові дослідження з питань ландшафтної екології з викорис­танням космічних інформаційних технологій (НТП «Агрокосмос»). У цей самий період вчений брав участь у розробці законодавчого забез­печення охорони та раціонального використання земель, у тому числі Законів України «Про охорону земель», «Про державний контроль за використанням та охороною земель» у частині охорони ґрунтів.О. Г. Тараріком опубліковано понад 225 наукових праць, у тому числі 3 монографії, 2 підручника. Підготовлено 14 кандидатів та 2 докторів наук.Обраний у 1990 р. членом-кореспондентом УААН, дійсним членом (академіком) УААН 1993 р. У 1990—2000 рр. обирається академіком-секретарем Відділення землеробства і агроекології УААН. З 1993 по 2000 р. — член Президії УААН.Нагороджений Грамотою Президії Верховної Ради УРСР (1978). Має дипломи і медалі, в тому числі золоту ВДНГ СРСР і УРСР (1985-1990), Почесні грамоти Держкомітету УРСР з охорони природи (1981), Міністерства вищої і середньої освіти СРСР за кращу роботу серед вузів СРСР «Почвозащитное земледелие» (1985), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1991), Почесну відзнаку УААН (2006), заслужений діяч науки і техніки України (2007).