Народився 26 квітня 1930 р. у с. Єржово Рибницького району УРСР (нині — Республіка Молдова).Трудову діяльність розпочав робітником, механізатором в елітгоспі «Дачне» Одеської області (1944—1948). У 1954 р. закінчив агрономіч­ний факультет Одеського сільськогосподарського інституту із спеці­альності селекція і насінництво.Упродовж 1955—1958 рр. — аспірант; 1958—1966 рр. — молодший, старший науковий співробітник, завідувач лабораторії; 1966—1971 рр. — заступник директора; 1971—1978 рр. — директор Всесоюзного селекцій­но-генетичного інституту (м. Одеса); 1978—1982 рр. — перший віце-президент ВАСГНІЛ; 1981—1987 рр. — директор Інституту загальної генетики ім. М. І. Вавилова АН СРСР (м. Москва), віце-президент Всесоюзного товариства генетиків і селекціонерів ім. М. І. Вавилова (м. Мо­сква); 1987—1990 рр. — голова Президії Південного відділення ВАСГНІЛ (м. Київ), заступник голови Держагропрому УРСР; 1990—1996 рр. — пер­ший Президент Української академії аграрних наук, у 1990—2001 рр. — член Президії УААН. Упродовж 1987—1992 рр. — віце-президент ВАСГНІЛ, завідувач відділу прикладної генетики і біотехнології Пів­денного відділення ВАСГНІЛ та АН УРСР; 1992-2000 рр. - фунда­тор і директор Інституту агроекології та біотехнології УААН; 1994— 2002 рр. — засновник та завідувач кафедри агроекології та біотехнології Національного аграрного університету (м. Київ). 3 2000 р. — завідувач відділення Інституту агроекології та біотехнології УААН, з 2002 р. і дони­ні — завідувач лабораторії молекулярної генетики рослин Інституту харчової біотехнології і геноміки НАНУ, головний науковий співробітник Інституту захисту рослин НААН, професор Національного університету біоресурсів і природокористування, голова комісії НАНУ з об'єктів, які становлять національне надбання України.З 1987 р. — член, а нині — радник Президії Національної академії наук України.У 1959 р. в Одеському сільськогосподарському інституті захис­тив кандидатську дисертацію на тему: «Пивоваренный ячмень на юге Украины», а у 1970 р. в Українському науково-дослідному інституті рос­линництва, селекції і генетики ім. В. Я. Юр'єва — докторську дисертацію на тему: «Качество зерна пшеницы юга Украины и пути его улучшения». У 1977 р. О. О. Созінову присвоєно вчене звання професора.О. О. Созінов уперше запропонував нові генетично обґрунтовані ме­тодичні підходи для розв'язання важливої для виробників проблеми — підвищення якості зернових селекційним і технологічним шляхом. Розробив і сприяв розвитку нових наукових напрямів сучасної загаль­ної і молекулярної генетики, селекції та еволюції рослин і тварин; він уперше запропонував принцип використання алельних варіантів клас­терів генів як генетичних маркерів, дослідив особливості формуван­ня коадаптивних асоціацій генів у геномах культурних і диких злаків. Опрацьована вченим і його школою генетична класифікація проламі­нів здобула міжнародне визнання, а спосіб ідентифікації генотипів сор­тів і форм культурних рослин за локусами запасних білків є важливим моментом сучасного насінництва і сортовипробування. В останні роки вчений активно працює над проблемами геноміки, агросфери XXI ст., збереження біорізноманітності і довкілля в контексті сталого розвитку, обґрунтування необхідності дослідження агросфери України, як єди­ної системи, що визначає якість умов життя усього населення.Автор та співавтор 18 сортів сільськогосподарських культур. Отримав 19 авторських свідоцтв та патентів.Ним опубліковано понад 600 наукових праць, у тому числі 8 монографій. У 1989 р. монографія О.О. Созінова «Полиморфизм белков и его значение в генетике и селекции» (М., 1985) удостоєна Премії ім. В. Я. Юр'єва НАН України.Під його керівництвом підготовлено 45 кандидатів і 9 докторів наук.О. О. Созінов є головою спеціалізованої вченої ради Д 26.254.01 в Інституті харчової біотехнології ї геноміки НАНУ, членом спеціалізо­ваної вченої ради Д 26.376.01 в Інституті захисту рослин НААН.Обраний у 1973 р. членом-кореспондентом ВАСГНІЛ, з 1978 р. — дійсним членом (академіком) ВАСГНІЛ і АН УРСР відділення загальної біології із спеціальності генетика. Дійсним членом (академіком) УААН обраний у 1990 р. Відділення рослинництва і селекції (генетика і селекція).Тривалий час О. О. Созінов був членом комітетів із присудження Ленінських і Державних премій СРСР, Державних премій України в галузі науки і техніки, а також Президії ВАК України. Його двічі обирали президентом Українського товариства генетиків і селекціонерів ім. М. І. Ва­вилова. Був членом Комісії з питань аграрної та земельної реформи при Президентові України, Комісії з розробки Національної програми розвитку сільськогосподарського виробництва на 1995—2005 рр., Державної комісії з питань реорганізації в галузі науки, Національної комісії з біоетики, дійсним членом (академіком) Російської академії сільськогос­подарських наук (1992), Академій аграрних наук Білорусі і Грузії, Акаде­мії наук Республіки Казахстан, Академії наук ГДР (1978). Він є почесним професором Болгарської академії наук. Визнаний Людиною року — 1997 і Людиною ІІІ тисячоліття (США), ініціатор створення і керівник Між­народного центру з генетики і селекції рослин країн РЕВ.Редактор (1980—2001), нині — заступник головного редактора міжнародного журналу «Цитологія і генетика», редактор збірника на­укових праць «Агроекологія і біотехнологія», член редколегій багатьох вітчизняних та зарубіжних часописів з питань генетики, селекції, біотехнології, загального рослинництва, насінництва, серед яких «Вісник аграрної науки», «Доповіді НАН України», «Генетика» (Росія), «Аграр­ная наука» (Росія), «Наука и жизнь» (Росія), «Вісник НАУ», «Селекция и семеноводство», «Генетичні ресурси», «Аграрна наука і освіта», «Біотехнологія», «Biologisches Zentralbatt» (Німеччина). Член Міжнарод­ного товариства хімії зерна, Європейського товариства селекціонерів, Американської асоціації хімії зерна, Канадського товариства генети­ків, Українського міжнародного комітету з питань науки і культури, Українського товариства генетиків і селекціонерів ім. М. І. Вавилова.Нагороджений орденами Леніна (1973), Жовтневої Революції (1977), Трудового Червоного Прапора (1971), «За заслуги» III ступеня (2000), Почесними відзнаками Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, НАН України, УААН, багатьма медалями, Почесними гра­мотами, дипломами ВДНГ СРСР і України. Йому присвоєно звання заслуженого діяча науки і техніки України (1990), лауреата Державної премії Російської Федерації в галузі науки і техніки (1995), Державної премії України в галузі науки і техніки і Премії ім. В. Я. Юр'єва НАН України (1989). Обирався народним депутатом Верховної Ради СРСР (1988-1991).