Народився 2 січня 1950 р. у с. Кірово Наровлянського району Гомельської області (Білорусь).Закінчив Білоруську сільськогосподарську академію (зоотехнічний факультет) у 1972 р. за фахом зоотехнія.Працював: 1972 р. — зоотехнік Молодечненської птахофабрики Мінської області; 1972—1975 рр. — аспірант Українського науково-дослідного інституту птахівництва (з 1993 р. — Інститут птахівництва УААН, нині (скорочена назва) — ІП НААН); 1975—1981 рр. — молодший, старший науковий співробітник ІП НААН; 1981—1988 рр. — завідувач лабораторії популяційної генетики та збереження генофонду птиці; 1988-2003 рр. - директор ІП НААН; 2004-2005 рр. - професор кафе­дри птахівництва Національного аграрного університету (з 2008 р. - Національний університет біоресурсів і природокористування України (НУБіП України); 2005-2010 рр. - завідувач кафедри розведення та ге­нетики тварин ім. М. А. Кравченка НУБіП України; з 2010 р. і донині - професор цієї самої кафедри.У 1976 р. в Науково-дослідному інституті тваринництва Лісосте­пу і Полісся УРСР (м. Харків) захистив дисертацію на здобуття на­укового ступеня кандидата біологічних наук на тему: «Запліднююча здатність сперми індиків залежно від способів її одержання та ви­користання».Докторську дисертацію на тему: «Збереження генофонду птиці» за спеціальністю розведення, селекція та відтворення тварин захистив у 1990 р. у Московській ветеринарній академії ім. К. І. Скрябіна.Учене звання професора за спеціальністю 06.02.01 — розведення, селекція та відтворення тварин присвоєно у 1991 р.Основні напрями наукової, науково-організаційної, викладацької діяльності тощо — розведення, селекція та відтворення тварин, фізіо­логія та біотехнологія відтворення тварин, кріобіологія, підготовка фахівців ОКР магістр з племінної справи у тваринництві. Зокрема, розробив теоретичні основи збереження та раціонального викорис­тання вітчизняного генофонду рідкісних і зникаючих порід птиці у програмах створення нових високопродуктивних кросів, виконав ряд оригінальних досліджень з репродукції птиці, експериментальної емб­ріології та ембріоінженерії, результати яких застосував при удоскона­ленні традиційних і розробленні нових методів створення селекційно-значимих форм у птахівництві. Є співавтором селекційних досягнень у птахівництві, а саме: кросу індиків, двох кросів яєчних курей, породи м'ясо-яєчних курей, що поширена у присадибних та фермерських гос­подарствах України. Створив при Інституті птахівництва УААН колек­ційне стадо рідкісних порід та низькотемпературний банк генетичних ресурсів птиці України. Протягом 1988—2003 рр. керував виконанням науково-технічних програм з птахівництва в Україні та забезпечував наукове супроводження промислового і фермерського птахівництва країни в період його стабілізації, відродження та зростання.Започаткував створення Українського відділення Всесвітньої наукової асоціації з птахівництва (ВНАП) та забезпечив його реєстрацію у 1992 р. (м. Амстердам), тобто значно раніше, ніж птахівники-науковці інших країн колишнього СРСР. Був протягом двох 5-річних термінів президентом Українського відділення ВНАП та забезпечував поши­рення наукових знань серед вітчизняних виробничників через тради­ційні та нові канали інформації. Зокрема, започаткував проведення науково-практичних конференцій, семінарів та тренінгів з птахівни­цтва, які стали традиційними та щороку збирають разом (у вересні місяці в мм. Алушта, Судак) від 400 до 900 птахівників (науковців та виробничників) з понад 20 країн світу. Ці та інші зазначені вище за­ходи сприяли підвищенню конкурентоспроможності вітчизняного птахівництва, швидкому зростанню обсягів виробництва продукції, насиченню нею внутрішнього ринку та підвищенню експортного по­тенціалу держави. Крім цього з 2004 р. М.І. Сахацький розпочав дорадчу роботу з поширення спеціальних знань щодо розведення в Україні нових видів птиці, зокрема м'ясних голубів, перепелів та страусів. Він розробив нормативну документацію зі стандартизації технологічного процесу виробництва м'яса цих видів птиці (9 ДСТУ та СОУ), надав практичну допомогу АТЗТ «Агро-Союз» у створенні Асоціації страусівників України, в організації та проведенні семінарів та майстер-класів для фермерів України, Росії і Білорусі з розведення страусів.Обрано у 1990 р. членом-кореспондентом УААН, дійсним членом (академіком) УААН у 1999 р. за спеціальністю розведення та селекція тварин.Опубліковано 262 наукові праці, у тому числі 11 монографій, 2 підручника, 17 навчальних посібників, має 15 патентів.Підготував 2 докторів і 12 кандидатів наук (у тому числі для інших країн: Перу - 1, Йорданія - 1).Є членом редколегії міжвідомчого наукового збірника «Птахівництво», журналів «Сучасне птахівництво», «Надія планети» та ін.Має Подяку Президента України (1999) нагороджений золотою медаллю ВДНГ СРСР, знаками «Винахідник СРСР», «Відмінник аграр­ної освіти та науки» ІІІ ступеня (2009) Міністерства аграрної політики України, Почесною відзнакою УААН (2010), медаллю Російського університету дружби народів ім. Патриса Лумумби, Почесними грамота­ми Міністерства аграрної політики та продовольства України, Прези­дії Національної академії аграрних наук України, Харківської обласної державної адміністрації.