Народився 7 березня 1936 р., у с. Дейманівка Пирятинського району Полтавської області.Закінчив Українську сільськогосподарську академію в 1965 р. за спеціальністю агрономія.Основні етапи трудової, наукової та педагогічної діяльності: 1954—1957 рр. — студент Березоворудського сільськогосподарського технікуму (с. Березова Рудка Полтавської області); 1957—1959 рр. — го­ловний агроном колгоспу ім. Сталіна Оржицького району Полтавської області; 1959—1963 рр. —  бригадир комплексної бригади колгоспу ім. Калініна (м. Пирятин Полтавської області);  1959—1965 рр. — студент Української сільськогосподарської академії без відриву від виробни­цтва (м. Київ);  1963—1965 рр. — головний агроном колгоспу «Авангард» (м. Пирятин Полтавської області); 1965—1966 рр. — заступник началь­ника Пирятинського районного виробничого управління сільського господарства (м. Пирятин Полтавської області); 1966—1970 рр. — начальник Гребінківського районного виробничого управління сільського господарства (м. Гребінка Полтавської області); 1970—1973 рр. — перший заступник голови виконкому Гребінківської районної ради депутатів трудящих, начальник Гребінківського районного управління сільсько­го господарства Полтавської області; 1973—1976 рр. — завідувач відділу сортової агротехніки Миронівського ордена Леніна науково-дослідного інституту селекції і насінництва пшениці ВАСГНІЛ (с. Центральне Миронівського району Київської області); 1976—1983 рр. — заступник директора з наукової роботи Миронівського науково-дослідного інституту селекції і насінництва пшениці ВАСГНІЛ; 1984—1996 рр. — член Науково-технічної ради Міністерства сільського господарства і продо­вольства України; з 1998 р. і донині — заступник співголови Міжвідом­чої наукової ради НАН України та НААН з проблем агропромислового комплексу; 1983—1991 рр. — керівник Київського селекційного центру ВАСГНІЛ; 1983 р. і донині — керівник Центру наукового забезпечен­ня агропромислового виробництва Київської області; 1996—2000 рр. — голова експертної ради ВАК з агрономії, лісового господарства і ме­ліорації; з 1983 по 2011 р. — директор Українського НДІ землеробства ПВ ВАСГНІЛ (з 1990 р. - Інститут землеробства УААН, з 2006 р. - Національний науковий центр «Інститут землеробства НААН» (смт Ча­бани Київської області)). Нині — радник дирекції інституту.У 1972 р. в Українській сільськогосподарській академії захистив кандидатську дисертацію на тему: «Вплив агротехнічних прийомів на врожай озимої пшениці в умовах Лівобережного Лісостепу України».У 1987 р. в Московській сільськогосподарській академії захистив докторську дисертацію на тему: «Наукові основи вирощування озимої пшениці за інтенсивною технологією»; доктор сільськогосподарських наук (рослинництво), старший науковий співробітник зі спеціальності рослинництво.Учене звання професора присвоєно в 1991 р. із спеціальності рослинництво.Основні напрями наукової, науково-організаційної, викладаць­кої діяльності: в галузі землеробства та рослинництва - теорії і практики сучасних систем стійкого, інтенсивного ґрунтозахисного землеробства. Його розробки із сортової агротехніки та наукових основ вирощування зернових культур, із питань стратегії розви­тку сільського господарства стабілізації землекористування — ста­ли новим напрямом у землеробській науці. Опрацьовані ним на­укові основи з оптимізації структурних природних комплексів та досягнення стабілізації землекористування покладено в програ­му дій Уряду України на найближчі роки. Нині очолює наукові та практичні роботи зі стабілізації землекористування і вирощуван­ня конкурентоспроможної продукції рослинництва на основі за­ощадження й підвищення ефективності використання енергоре­сурсів. В. Ф. Сайко працює в агропромисловому комплексі понад 50 років, у тому числі на науковій ниві 35 років. Має понад 300 публіка­цій, серед них 12 монографій, 2 навчальних посібника. Наукові праці В. Ф. Сайка широко відомі як в Україні, так і за її межами.Керував підготовкою 5 докторів та 12 кандидатів наук, які успішно захистили дисертаційні роботи, присвячені теоретичним і прикладним проблемам землеробства та рослинництва.Обрано у 1988 р. членом-кореспондентом ВАСГНІЛ, у 1990 р. — дійсним членом (академіком) УААН за напрямом загальне землеробство.За активну наукову, науково-виробничу і педагогічну діяльність вченого удостоєно звання заслуженого діяча науки і техніки України (1995). Він двічі лауреат Державної премії в галузі науки і техніки (1977, 1992), лауреат премії ім. В.І. Вернадського УЕАН (1977, 1995), нагороджений орденами князя Ярослава Мудрого V ступеня (2000), «За за­слуги» III ступеня (2006), Трудового Червоного Прапора (1976), двома орденами «Знак Пошани» (1965, 1987), медалями «За доблесну працю» (1970), «За трудову доблесть» (1971), «Ветеран праці» (1984), Почесни­ми грамотами Президії Верховної Ради УРСР (1986) та Кабінету Мі­ністрів України (2009), Почесною відзнакою Міністерства надзвичай­них ситуацій (2000), знаком Пошани Міністерства аграрної політики України, відзнакою «За наукові досягнення» Міністерства освіти і на­уки України, Почесною відзнакою НААН (2006). В.Ф. Сайко — лауреат міжнародної нагороди в номінації «Руководитель XXI века» (2003). За досягнення у професіональному світі та вклад у суспільство Правлін­ням Американського біографічного інституту, як визначна особа, ви­браний на звання «Людина року — 2003». Одним із перших отримав нагороду «Людина року» Кембриджської синьої книги (Велика Бри­танія, 2005); має звання Почесного професора Міжнародного універ­ситету Відня — Title of «Honoured Professor of the International University of Vienna».Діяльність на громадських засадах — член міжвідомчої наукової ради HAH України та НААН з проблем агропромислового комплексу; член громадської ради Вищої атестаційної комісії (ВАК), експертної ради комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки та колегії Головного управління агропромислового комплексу Київської облас­ної державної адміністрації.