Народився 8 жовтня 1936 р. в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області.Закінчив в 1961 р. зоотехнічний факультет Туркменського сільськогосподарського інституту ім. М. І. Калініна (м. Ашхабад Туркменської РСР).Після закінчення інституту працював зоотехніком-селекціонером радгоспу «25 Жовтня» (нині — дослідне господарство «Зоряне» Мико­лаївського інституту АПВ), старшим зоотехніком навчального госпо­дарства Мигіївського сільськогосподарського технікуму, зоотехніком, а потім головним зоотехніком Первомайського районного управління виробництва і заготівель сільськогосподарської продукції, що на Миколаївщині (1961—1964). З 1964 р. — аспірант Полтавського НДІ свинарства. З 1967 р. — старший науковий співробітник, упродовж 1970— 1988 рр. — заступник директора інституту з наукової роботи, 1988— 2007 рр. — директор, а з 2007 р. — головний науковий співробітник цьо­го наукового закладу (нині — Інститут свинарства і АПВ НААН).У 1967 р. в Українській сільськогосподарській академії (м. Київ) успішно захистив кандидатську дисертацію на тему: «Велика чорна порода свиней на Україні та її використання при чистопородному розведенні і схрещуванні», у 1984 р. в Донському сільськогосподарському інституті (смт Персіанівка Ростовської області) — докторську дисерта­цію на тему: «Підвищення продуктивності свиней шляхом раціональ­ного використання генетичних і паратипічних факторів». Вчене зван­ня професора присвоєно у червні 1992 р.В. П. Рибалко один з авторів важливих селекційних досягнень, що сприяють науковому прогресу у свинарстві.За завданням Міністерства сільського господарства України і Академії виїздив у відрядження до Великої Британії, Франції, Швеції, Китаю, Німеччини, Канади, Болгарії, Польщі, Чехословаччини, Угорщини, Румунії, Нідерландів, Данії, Австрії, Швейцарії та інших країн. Одним з результатів вивчення закордонної практики стала розробка оригінального проекту і здійснення будівництва першої в Радянському Союзі станції (елевер) з вирощування й оцінки кнурів-плідників.Під методичним керівництвом та за безпосередньої участі професо­ра В. П. Рибалка розроблено й опубліковано понад 40 методик, а також методичних рекомендацій для галузі свинарства. Ним виконано фундаментальні та прикладні дослідження із селекції, розведення і технології утримання свиней.Професор В. П. Рибалко має 22 авторських свідоцтва за селекційні розробки, ним опубліковано понад 600 наукових праць, у тому числі 2 монографії, 5 підручників та 7 навчальних посібників.Член-кореспондент УААН з 1990 р., дійсний член (академік) УААН Відділення зоотехнії з 1993 р.В. П. Рибалко є головою спеціалізованої ради із захисту дисертацій, членом аграрної секції комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки, науково-технічної ради Міністерства аграрної полі­тики та продовольства України, членом редакційних колегій журналів «Свиноводство» (РФ) і «Вісник Полтавської державної аграрної акаде­мії». Він здійснює керівництво з підготовки молодих наукових кадрів через аспірантуру і докторантуру, веде навчальні курси із свинарства в Полтавській ДАА, Миколаївському ДАУ і Полтавському УЄІТ. Під його методичним керівництвом підготовлено і захищено 29 доктор­ських та кандидатських дисертацій.В. П. Рибалко удостоєний звання лауреата Державної премії Украї­ни в галузі науки і техніки (1984, 1990), заслуженого діяча науки і техні­ки України (1997), нагороджений Почесною Грамотою Президії Верхо­вної Ради УРСР (1986), Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2002). У 1997 р. в Женеві йому вручено Міжнародну персональну нагоро­ду «Ертсмейкер» у номінації: «За збереження і розвиток інтелектуально-кадрового потенціалу підприємства в період перехідної економіки».У 2003 р. професора В. П. Рибалка обрано іноземним членом Російської академії сільськогосподарських наук.Нагороджений відзнакою Міністерства аграрної політики України (2009 р.).