Народився 23 листопада 1936 р. в с. Городківка (колишнє с. Крупське) Крижопільського району Вінницької області.З 1958 по 1963 р. навчався в Українській сільськогосподарській ака­демії на факультеті ґрунтознавства і агрохімії.Протягом 1963—1974 рр. — молодший науковий співробітник, стар­ший науковий співробітник лабораторії агроґрунтознавства Україн­ського науково-дослідного інституту землеробства. З 1974 по 2011 р. — завідувач лабораторії агроґрунтознавства Інституту землеробства НААН (смт Чабани Київської області).З 2011 р. — головний науковий співробітник відділу агроґрунтознавства і ґрунтової мікробіології цього інституту.У 1968 р. в Українській сільськогосподарській академії захистив кандидатську дисертацію на тему: «Качественная оценка пахотных земель Киевской области», у 1990 р. в Харківському сільськогосподарському інституті — докторську дисертацію на тему: «Научные основы техно­логии расширенного воспроизводства и регулирования плодородия дерново-подзолистых почв Украинского Полесья».У 1992 р. Г. А. Мазуру було присвоєно вчене звання професора за спеціальністю ґрунтознавство і агрофізика.Г. А. Мазур відомий вчений у галузі агрономічного ґрунтознавства, зокрема як провідний спеціаліст з проблем відтворення родючості, фізико-хімії, агрохімії та хімічної меліорації ненасичених ґрунтів. Коло наукових інтересів ученого окреслюється проблемою відтворення і регулювання родючості ґрунтів на основі агрохімічних засобів. Особливу увагу він зосередив на теоретичному обґрунтуванні сутності родючості ґрунтів, її видів і форм прояву, зокрема поняття взаємозв'язку природної та антропогенної (штучної) родючості, потенційної та ефективної форм.Г. А. Мазуром уперше встановлено закономірності вмісту і співвідношення форм кальцію та магнію в дерново-підзолистих ґрунтах, параме­три сезонної і незворотної міграції рухомих сполук цих елементів, обґрунтовано методичні принципи вивчення їхнього кругообігу та балансу, визначено оптимальну періодичність вапнування ґрунтів України. Ним науково обґрунтовано оптимальні параметри вмісту в ґрунтах гумусу, фосфору і калію, строки, способи та матеріальні затрати для їхнього досягнення в аграрному виробництві залежно від культури землеробства.Вчений теоретично обґрунтував і експериментально довів доціль­ність застосування природного цеоліту-клиноптилоліту на легких ґрунтах, розробив високоефективний спосіб їхнього окультурення на основі глибокопрофільного екранування. Його застосування забез­печує суттєве підвищення ємності катіонного обміну кореневмісного шару ґрунту, його вологоємності, раціональне використання рослина­ми поживних речовин, скорочує до мінімальних значень газоподібні витрати азоту та втрати елементів живлення шляхом інфільтрації, ней­тралізації надмірної кислотності.Одночасно Г. А. Мазур проводить активну роботу з питань впровадження результатів у виробництво. Він є автором цілої низки рекомен­дацій з питань підвищення родючості ґрунтів, зокрема хімічна меліорація кислих ґрунтів здійснюється винятково за рекомендаціями Г. А. Мазура.Опублікував 175 наукових праць, у тому числі 7 монографій особис­тих і у співавторстві. Має чотири винаходи. Веде активну пропаганду результатів досліджень через газети, радіо і телебачення. Нагородже­ний срібною медаллю ВДНГ колишнього СРСР та двома дипломами І ступеня ВДНГ України.Під його керівництвом створено наукову школу захищено 11 кандидатських та 1 докторську дисертації. Підготовлено до захисту ще по одній дисертації.Обраний у 1995 р. членом-кореспондентом УААН, у 1999 р. — дій­сним членом (академіком) УААН (ґрунтознавство).Результати досліджень Г. А. Мазура широко відомі за межами Украї­ни. Він є членом Європейського товариства охорони ґрунтів, дійсним членом Нью-Йоркської академії наук.Нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня (2000), двома меда­лями (1970, 1975), Грамотою Президії Верховної Ради УРСР (1978).