Народився 8 грудня 1930 р. у с. Вербень Демидівського району Рівненської області.У 1953 р. закінчив ветеринарний факультет Львівського зооветеринарного інституту за фахом ветеринарія, після чого працював з 1953 по 1959 р. головним ветлікарем Магерівського району Львівської області.З 1959 по 1962 р. навчався в аспірантурі лабораторії штучного осіменіння тварин Науково-дослідного інституту землеробства і тваринни­цтва західних районів України. Захистив у 1962 р. кандидатську дисер­тацію на тему: «Особливості обміну речовин у спермі бугая». По закін­ченні аспірантури був направлений на роботу заступником директора з наукової роботи Передкарпатської сільськогосподарської дослідної станції, де продовжив дослідження з фізіології та біохімії сперми сіль­ськогосподарських тварин в умовах західного регіону і підготував док­торську дисертацію.У 1968 р. був запрошений на роботу у новостворене ветеринарне відділення Кабардино-Балкарського університету на посаду доцента, а згодом був обраний завідувачем кафедри ветеринарії цього універ­ситету. У 1971 р. захистив у Львівському зооветеринарному інституті докторську дисертацію на тему: «Видові особливості обміну речовин у спермі бугая, барана та кнура». З 1972 по 1994 р. працював у Кам'янець-Подільському сільськогосподарському інституті завідувачем кафедри фізіології і біохімії, деканом зооінженерного факультету (з 1973 по 1974 р.), проректором з наукової роботи та завідувачем кафедри аку­шерства та штучного осіменіння тварин (1974—1994).Учене звання професора присвоєно у 1973 р.Основні напрями наукової, науково-організаційної й викладацької діяльності: біохімія сперми; фізіологія та патологія відтворення тва­рин; імунологія відтворення; наукознавство та методи наукових дослі­джень; історія та організація вищої освіти в Україні та за рубежем.Вивчення особливостей обміну речовин у спермі сільськогосподарських тварин, впливу на нього різних ендогенних та екзогенних фак­торів дали змогу В. А. Яблонському розкрити механізми енергетично­го забезпечення життєдіяльності сперміїв поза організмом, їхньої за­пліднюючої здатності; широкопланові роботи з фізіології додаткових статевих залоз самців та секретів геніталій самок з використанням ме­тоду електрофорезу та імуноелектрофорезу лягли в основу подальших праць з імунології запліднення та ранніх стадій ембріогенезу; експе­риментальні дослідження у галузі трансплантації ембріонів були своє­рідною ланкою з удосконалення її технології та розробки відповідних інструментів; на основі аналізу змін загального та місцевого імунітету за періодами відтворної функції Валентин Андрійович запропонував ефективні методи оцінки імунного статусу тварин, його корекції та стимуляції; проникнення у механізм етіології та патогенезу непліднос­ті, а також економіку наявних методів відтворення тварин дали змогу розробити методи її профілактики.Обрано у 1995 р. членом-кореспондентом УААН Відділення ветеринарної медицини та зоотехнії.Опубліковано близько 300 наукових праць, у тому числі 8 монографій, 3 підручники та 2 навчальні посібники.Підготував 22 кандидатів та 2 докторів наук. Учасник багатьох міжнародних конгресів, симпозіумів та конференцій з питань фізіології, імунології та патології відтворення, організації наукових досліджень та підготовки кадрів, член Міжнародного товариства імунології, з 1991 по 1998 р. — віце-президент Всесвітньої асоціації ветеринарної освіти.У 1994 р. обрано народним депутатом України, працював головою підкомітету з науки і технологій Комітету з науки та освіти Верховної Ради України, проводив активну законотворчу діяльність, особливо з прийняття законів «Про ветеринарну медицину», «Про освіту», «Про основи державної політики в науково-технічній діяльності», як член Ради Європи активно захищав інтереси України в цій інстанції, є спів­автором Європейської Конвенції з біоетики.