Народився 18 вересня 1958 р. у с. Кудрівка Сосницького району Чернігівської області. У 1977 р. закінчив Великозагорівський радгосп- технікум й одержав диплом з відзнакою за спеціальністю плодоовочівництво. Трудову діяльність розпочав агрономом колгоспу «Хвиля революції» Сосницького району Чернігівської області. Після служби в лавах Радянської Армії навчався на агрономічному факультеті Україн­ської сільськогосподарської академії, яку закінчив з відзнакою у 1984 р. (нині — Національний університет біоресурсів та природокористування (НУБіП) України).Наукову роботу розпочав у відділі генетичних основ гетерозису Інсти­туту молекулярної біології і генетики НАН України. З 1985 по 1987 р. навчався в очній аспірантурі при кафедрі плодоовочівництва УСГА і працював за сумісництвом на посадах молодшого та старшого науко­вого співробітника цієї самої кафедри. У 1987—1991 рр. працював аси­стентом та доцентом кафедри плодоовочівництва УСГА; 1991—2002 рр. — вчений секретар, завідувач сектору селекції і генетики Української ака­демії аграрних наук і за сумісництвом доцент кафедри овочівництва Національного аграрного університету; 2002—2007 рр. — заступник начальника відділу рослинництва апарату Президії УААН; 2008—2011 рр. — заступник академіка-секретаря Відділення зберігання і переробки сільськогосподарської сировини та якості харчової продукції, начальник відділу апарату Президії УААН, з 2011 р. — заступник начальника відділу аграрної економіки і продовольства апарату Президії НААН і за сумісництвом професор кафедри овочівництва НУБіП України.У 1990 р. в Ленінградському сільськогосподарському інституті захистив кандидатську дисертацію на тему: «Схеми розміщення капус­ти білоголової і помідора при інтенсивній технології вирощування». У 2005 р. в Національному аграрному університеті захистив докторську дисертацію на тему: «Агробіологічне обґрунтування виробництва ка­пусти білоголової для продовольчих і насіннєвих цілей в Лісостепу і Поліссі України».Доктор сільськогосподарських наук з 2005 р. Учене звання професо­ра присвоєно у 2006 р.Свою наукову діяльність В. В. Хареба присвятив питанням теоретичного обґрунтування виробництва, зберігання і переробки овочевих і баштанних культур. Ним особисто та під його науковим керівництвом у 1985—2010 рр. в умовах різних ґрунтово-кліматичних зон України теоретично обґрунтовано і експериментально розроблено інтенсивні технології виробництва, зберігання і переробки основних овочевих культур. Вченим визначено потенціал вітчизняних сортів цибулі і ка­пусти білоголової різних груп стиглості та параметри їхньої адаптивності залежно від зони вирощування. Впровадження рекомендованих автором сортів у виробництво дало змогу підвищити урожайність на 30—35% і значно покращити якість продукції і придатність до тривало­го зберігання та переробки.Дослідженнями В. В. Хареби доведено, що лежкість, придатність до переробки та забезпечення високих показників якості продукції цибу­лі і капусти білоголової ґрунтуються на специфічному характері біо­хімічних процесів. Встановлено, що висока насіннєва продуктивність і якість насіння формується при застосуванні таких підходів: оздо­ровлення садивного матеріалу шляхом використання оптимального строку сівби і касетного способу вирощування розсади, застосування розробленого за участю В. В. Хареби нового кальцієвмісного препара­ту «Полікар» за зберігання маточників і оптимального температурного режиму та вологості, а також використання стадійно молодих маточ­ників.Результати досліджень впроваджено у спеціалізованих господарствах корпорації «Укровочекартоплепром», ВАТ «Плодовочпром», асоціації «Укрсортнасіннєовоч», колективних і фермерських господарствах Київської, Донецької, Вінницької, Харківської та Чернігівської областей на площі 6,7 тис. га. Наукові розробки В. В. Хареби є основою галузе­вої комплексної програми «Овочі України—2004», п'яти національних стандартів. Займаючи посади начальника відділу та вченого секретаря науково- технічної ради Державної науково-технічної програми «Нові техноло­гії виробництва, збереження та переробки сільськогосподарської про­дукції» Міністерства освіти і науки, В. В. Хареба плідно працює над організацією планування і координації досліджень з проблем розвитку галузей рослинництва, переробки продукції. Він здійснює організацію роботи науково-методологічних та науково-технічних рад з визначен­ня пріоритетних напрямів, експертизи науково-технічних проектів та планування державного замовлення на створення НТП за програмно-цільовим методом.Результати наукових пошуків втілено у 238 опублікованих наукових працях, з яких 10 монографій і книг, у тому числі 3 одноосібні, 13 методичних рекомендацій. Ним отримано 26 авторських свідоцтв та 2 патенти України на винаходи. Підготував 4 кандидатів наук, 87 магістрів і бакалаврів. Нині під керівництвом професора В. В. Хареби готується 4 кандидатські і 1 докторська дисертації.Він є членом двох спеціалізованих вчених рад із захисту докторських дисертацій Д 26.004.04 у Національному університеті біоресурсів і природокористування України та із захисту кандидатських дисертацій К 65.357.01 в Інституті овочівництва і баштанництва НААН.Обрано у 2007 р. членом-коресподентом УААН Відділення аграрної економіки і продовольства.Нагороджений Почесною грамотою Міністерства аграрної політи­ки України (2006), Почесною грамотою УААН (2008), знаком Пошани (2009), Почесною Грамотою Верховної Ради України (2011).В. В. Хареба є науковим консультантом Реферативного журналу, членом редакційної колегії міжвідомчих науково-тематичних збір­ників «Овочівництво і баштанництво» та «Картоплярство», членом технічного комітету ТК-71 в Інституті овочівництва і баштанництва НААН, експертної ради Державної комісії України з випробування і охорони сортів рослин, головою експертної комісії з формування НТП на 2011—2015 рр., член експертної комісії з виборів членів НААН, го­ловою секції з проблем зберігання і переробки сільськогосподарської сировини та якості харчової продукції науково-методологічної ради НААН, член експертної групи з державної атестації науково-дослідних установ НААН з проблем зберігання і переробки сільськогосподар­ської сировини та якості харчової продукції.