СУПІХАНОВ Борис Карабайович
Дата народження: Наукова ступінь:
Кандидатська дисертація:
Докторська дисертація:
Народився 28 липня 1954 р. в м. Старобільськ Луганської області.Закінчив у 1976 р. Луганський сільськогосподарський інститут, отримавши фах економіста-організатора.Після закінчення інституту був направлений на роботу старшим економістом Старобільського районного управління сільського господарства Ворошиловградської області. Згодом Б. К. Супіханова було переведено на роботу до Біловодського районного управління сільського господарства на посаду начальника відділу економіки, а з 1981 р. — директора Новоолександрівського кінного заводу.У 1983 р. Б. К. Супіханова призначено начальником Біловодського управління сільського господарства, у 1987 р. — першим заступником голови агропромислового комітету Ворошиловградської області, а згодом — начальником управління сільського господарства Луганського облвиконкому (1991). Робота на керівних посадах у Луганській області стала стартовою площадкою для переходу на роботу першим заступником міністра сільського господарства і продовольства України (1995), а пізніше — міністром агропромислового комплексу України.Упродовж 2000—2001 рр. — начальник головного управління адміністрування акцизного збору та моніторингу ринку підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України (2001—2004); начальник Головної державної інспекції з карантину рослин України Міністерства аграрної політики України (2004—2005); головний консультант секретаріату депутатської фракції Народної партії у Верховній Раді України (2005—2006); перший заступник міністра аграрної політики України (2006—2008); заступник міністра аграрної політики України (2008—2010).Обрано у 2010 р. членом-кореспондентом НААН.Водночас, займаючи керівні посади, Б. К. Супіханов вів активну наукову роботу, що дало змогу йому підготувати і захистити в 1997 р. кандидатську дисертацію на тему: «Ціновий механізм АПК України в умовах переходу до ринку», у 2010 р. — докторську дисертацію на тему: «Розвиток ринків аграрної продукції». Роки роботи в міністерстві, де головним завданням було реформування вітчизняного сільського господарства в умовах нової для України системи ринкової економіки, сформулювали його як відомого спеціаліста з проблем аграрного ринку, підготовки України до вступу до СОТ, виходу країни на світові ринки аграрної продукції.Б. К. Супіханов займається розробкою питань реформування та розвитку підприємства агропромислового виробництва, концептуальними напрямами стратегії розвитку агропромислового комплексу та сільських територій України на період до 2020 р., ціноутворенням та нормативними витратами в сільському господарстві.Аналітична робота сприяла підготуванню фундаментальної монографії «Розвиток ринків аграрної продукції», в якій він окреслив головні напрями теорії і практики формування, діяльності та розвитку ринків аграрної продукції на світовому, регіональному рівнях. Б. К. Супіханов не тільки вперше сформулював гіпотезу про те, що аграрний ринок є першоосновою формування ринку і ринкової економіки взагалі, а й зробив аналіз географії експорту товарів АПК основних країн-експортерів і України зокрема. Розроблена вченим методика оцінки потенційного імпортера аграрної продукції отримала свідоцтво на реєстрацію авторського права на твір (№ 38198). Монографія багато в чому є базою для розвитку експортно-імпортної діяльності України на світових ринках аграрної сировини та продукції переробної промисловості і як наукова праця була не лише схвально прийнята науковою спільнотою, а й стала основою для захисту на її базі докторської дисертації (2010).Наукова діяльність Б. К. Супіханова не обмежується економікою сільського господарства. Значний внесок зроблений ним в історію науки і техніки шляхом участі у підготовці низки монографій з історії олійних та зернових культур, роботі сільськогосподарського наукового комітету України (1918—1927), Української академії аграрних наук (1956—1962), а також продовольчої безпеки України.Б. К. Супіханов омим економістом-аграрником, визначним фахівцем з питань аграрного ринку, автор і співавтор понад 60 публікацій, у тому числі 15 монографій.
