Народився 27 березня 1921 р. у с. Зельбахівка Шорського району Дніпропетровської області.У 1941 р. закінчив агрономічне відділення Верхньо-Дніпровського сільськогосподарського технікуму, а у 1949 р. — з відзнакою агрономічний факультет Дніпропетровського сільськогосподарського інституту.Працював агрономом колгоспу, директором учбово-дослідного господарства, завідувачем відділу, заступником директора, директо­ром Генічеської дослідної станції Всесоюзного науково-дослідного інституту кукурудзи. Упродовж 1963—1979 рр. — директор Україн­ського науково-дослідного інституту зрошуваного землеробства (м. Херсон), у 1979—1983 рр. — заступник голови Президії Південного відділення ВАСГНІЛ (м. Київ). Протягом 1983—1994 рр. — старший науковий співробітник, провідний, головний науковий співробітник Українського науково-дослідного інституту гідротехніки і меліорації (нині — Інститут водних проблем і меліорації НААН), а з 1994 р. і до­тепер — радник дирекції цього інституту.У 1962 р. у Харківському сільськогосподарському інституті захистив кандидатську дисертацію на тему: «Предпосевные поливы и сроки по­сева озимой пшеницы при орошении в районах Присивашья Украины», а у 1975 р. в Інституті рослинництва і селекції ім. В. Я. Юр'єва (м. Хар­ків) — докторську дисертацію на тему: «Культура озимой пшеницы на орошаемых землях Степи Украины». З 1966 р. має вчене звання стар­шого наукового співробітника, а з 1989 р. - професора.До основних здобутків у науковій роботі вченого належать: створення наукової бази для досліджень у зрошуваному землеробстві Украї­ни; розробка наукової основи визначення структури посівів, сівозмін і систем землеробства на зрошуваних землях (впроваджується у виробництво); розробка повної технології вирощування озимої пшениці на поливних землях (повсюди впроваджується у виробництво); дослі­дження і впровадження технологій вирощування в пожнивних посівах при зрошенні зернових культур — проса і гречки; дослідження і роз­робки технології високоефективного введення насінництва культури люцерни на поливних землях тощо.Опубліковано 130 наукових робіт, у тому числі монографій — 2, авторських свідоцтв на винаходи — 2.Обраний членом-кореспондентом УААН у 1991 р. та ВАСГНІЛ — у 1979 р. Під керівництвом вченого захистили дисертації 14 аспірантів і пошукачів.О. О. Собко брав участь у роботі семінарів, симпозіумів країн РЕВ з питань водних меліорацій, у роботі Міжнародного конгресу з іригацій і дренажу в Москві. Як учений і спеціаліст із зрошуваного землеробства в довготривалих відрядженнях вивчав досвід ведення водних меліора­цій у США, особливості проведення і ефективність «зеленої революції в Індії», у складі урядових делегацій брав участь як консультант з осво­єння нових для зрошення земель у Єгипті.За бойові заслуги в роки Другої світової війни нагороджений медаллю «За відвагу» (1943), орденами Слави III ст. і Вітчизняної війни II ст. (1944), Вітчизняної війни І ст. (1945), медалями «За оборону Севастопо­ля», «За оборону Кавказу», «За взяття Берліна», «За Перемогу» та ін.За трудову діяльність відзначений орденами «Жовтневої Револю­ції» (1971), «Трудового Червоного Прапора» (1973, 1981), Грамотою Кабінету Міністрів України (1981). Має звання заслуженого агронома України (1971). Обраний почесним професором Дніпропетровського державного аграрного університету. Лауреат Державної премії України (1983).