Народився 30 березня 1940 р. у с. Кузьмині Барського району Вінницької області.Трудову діяльність розпочав у колгоспі (1957—1958), після чого працював у редакції районної газети «Радянський прапор» (1958—1960). Подальша його діяльність пов'язана з різними посадами у партійно-комсомольських органах: спочатку був інструктором, а пізніше — другим і першим секретарем Барського райкому комсомолу (1960—1967). Навчався в Одеському технологічному інституті ім. М. В. Ломоносова, по закінчен­ні якого отримав фах інженера-економіста. У 1967—1968 рр. працював ін­структором ЦК ЛКСМУ, а згодом — другим і першим секретарем обкому комсомолу (1968—1974). У 1974—1977 рр. — аспірант Академії суспільних наук при ЦК КПРС; з 1977 по 1978 р. — секретар Вінницького міськкому партії; у 1978—1983 рр. — завідувач відділу оргпартроботи Вінницького об­кому партії; у 1983—1988 рр. — перший секретар Вінницького міськкому партії, а у 1988—1990 рр. — другий секретар Вінницького обкому партії. Упродовж 1990—1994 рр. — народний депутат, голова Комісії мандат­ної та з питань депутатської етики Верховної Ради України. З 1994 по 1998 р. — заступник, перший заступник міністра Кабінету Міністрів Укр­аїни; у 1998—1999 рр. — перший заступник глави Адміністрації Президента України. У 2000—2002 рр. — начальник Адміністративно-господарського департаменту Міністерства фінансів України; з червня 2002 р. — головний науковий співробітник ННЦ «Інститут аграрної економіки».У Академії суспільних наук при ЦК КПРС захистив у 1977 р. кандидатську дисертацію на тему: «Соціально-економічні проблеми удосконалення структури робочої сили в сільському господарстві», а у 2001 р. в ННЦ «Інститут аграрної економіки» — докторську дисертацію на тему: «Економічні та соціальні проблеми розвитку сільського господарства України в сучасних умовах».У перші роки наукової діяльності вчений аналізував процес формування та удосконалення структури робочої сили у сільському господар­стві, виявив закономірності в її структурних зрушеннях, обґрунтовував провідні напрями професійної підготовки та перепідготовки робочої сили. З особливою ретельністю він досліджував роль різних соціально-економічних чинників у закріпленні кадрів у сільському господарстві, розробляв практичні рекомендації щодо подальшого удосконалення їхньої структури.В останньому десятиріччі наукові інтереси В. П. Рябоконя зосереджуються на актуальних проблемах удосконалення діяльності низки керівних структур та суб'єктів господарювання аграрного сектору еко­номіки. Вчений обґрунтовує і поглиблює теоретико-методологічні засади розвитку сільськогосподарського виробництва в Україні у період переходу до соціально орієнтованої ринкової економіки, комплексно розробляє науково обґрунтовані заходи щодо органічного поєднан­ня розвитку аграрного виробництва та соціальної сфери, подолан­ня спаду і нарощування обсягів випуску агропромислової продукції, організаційно-правової і структурної перебудови аграрної сфери, розв'язання проблем соціального відродження села.Позитивний ефект від наукових розробок В. П. Рябоконя матеріалі­зується в уточненні стратегії і тактики здійснення регіональних аграр­них перетворень, удосконаленні податкової, фінансової і цінової по­літики. Окремі результати досліджень використано вченим при підго­товці деяких нормативних актів Президента України, Верховної Ради і Кабінету Міністрів України.В. П. Рябоконь за результатами досліджень опублікував близько 80 наукових праць.Обраний у 2002 р. членом-кореспондентом УААН Відділення аграрної економіки і продовольства.Двічі нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора (1971, 1986), орденами «Знак Пошани» (1981) та «За заслуги» ІІІ і ІІ ступенів (1996, 2006), Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2005). Йому присвоєно звання заслуженого діяча науки і техніки України (2010).