Народився 26 вересня 1932 р. у м. Києві.У 1948—1952 рр. навчався в Мироцькому (Немішаєвському) ветеринарному технікумі, а у 1954—1959 рр. — студент ветеринарного факуль­тету Української академії сільськогосподарських наук.З 1952 по 1954 р. працював завідувачем Ковалівського зооветпункту в Монастирському районі Тернопільської області; з 1959 по 1961 р. — другий ветлікар, старший епізоотолог П'ятихатської райветлікарні; з 1961 по 1966 р. — головний ветлікар Новопокровського району Дніпропетровської області. Упродовж 1966—1969 рр. — аспірант лабораторії з вивчення хвороб свиней Всесоюзного інституту експериментальної ветеринарії (м. Москва). З 1969 по 1971 р. — асистент кафедри епізоо­тології Української сільськогосподарської академії; 1971—1976 рр. — помічник міністра м'ясної і молочної промисловості України; 1976— 1981 рр. — доцент, завідувач кафедри тваринництва Інституту підвищення кваліфікації керівних кадрів і спеціалістів Мінхарчопрому України. Протягом 1981—1982 рр. — старший науковий співробіт­ник лабораторії групових обробок тварин Українського науково-дослідного ветеринарного інституту (нині — Інститут ветеринарної медицини); 1983—1992 рр. — головний спеціаліст-консультант Ін­ституту ветеринарної медицини Республіки Куба. З 1992 р. обіймав посаду завідувача лабораторії з розробки технології виготовлення інактивованої вакцини проти класичної чуми свиней та в.о. профе­сора кафедри епізоотології Національного аграрного університету (за сумісництвом).У 1969 р. у Всесоюзному інституті експериментальної ветеринарії захистив кандидатську дисертацію на тему: «Гуморальные показате­ли иммунитета у свиней, комплексно привитых против чумы, рожи, паратифа и пастереллеза», у 1992 р. — докторську дисертацію на тему: «Бациллярная иктерогемоглобинурия крупного рогатого скота». В. П. Риженко очолює важливий напрям наукових досліджень з про­блеми біотехнології засобів специфічної профілактики і терапії роз­повсюджених та екзотичних інфекційних хвороб великої рогатої ху­доби, овець, свиней і птиці. Ним створено нове покоління вакцин, придатних для застосування як з профілактичною, так і з лікуваль­ною метою. Під його керівництвом в останні роки розроблено: 15 методичних вказівок і рекомендацій щодо діагностики, лікування і профілактики анаеробних інфекцій тварин; 4 державних та галузевих стандарти; 2 інструкції щодо профілактики емфізематозного карбун­кулу і некробактеріозу; 17 комплектів нормативної документації — інструкції з вироблення і контролю біопрепаратів, ТУУ, настанови щодо їхнього застосування. Крім того, на замовлення господарств розроблено й успішно застосовано ще 12 експериментальних зразків аутовакцин.Опубліковано понад 300 наукових праць, з них понад 50 — за кордоном, а також довідник, монографію та 2 навчальних посібники. Новизну наукових розробок захищено 68 патентами та авторськими свідоцтвами на винаходи СРСР, Республіки Куба та України.Під керівництвом В. П. Риженка захищено 2 та готуються до захисту 1 докторська і 7 кандидатських дисертацій. Він є членом спеціалізова­ної вченої ради із захисту дисертацій за спеціальністю біотехнологія, а також членом Держфармкомісії, секція біопрепаратів.Обраний у 2002 р. членом-кореспондентом УААН Відділення ветеринарної медицини та зоотехнії та дійсним членом Української технологічної академії.За вклад у науку, підготовку кадрів і високий професіоналізм В. П. Риженко нагороджений двома орденами, чотирма медалями та відзнаками — «Відмінник аграрної освіти і науки», знаком Пошани, відзнаками УААН та УТА, багатьма дипломами та грамотами. У 2006 р. йому присвоєно почесне звання заслуженого діяча науки і техніки України. В. П. Риженко обраний почесним членом Спілки мікробіо­логів Куби та вченої ради Інституту ветеринарної медицини Респу­бліки Куба.