Народився 4 жовтня 1936 р. у м. Умані Черкаської області.Після закінчення середньої школи в 1955 р. вступив до Уманського сільськогосподарського інституту, який закінчив у 1960 р. Працював агрономом у радгоспі «Кам'янка» Запорізької області, потім на Запорізькій дослідній станції у відділі селекції. З 1963 по 1966 р. навчався в аспірантурі ННЦ «Інститут землеробства УААН». Згодом працює тут молодшим науковим співробітником, потім старшим, головним на­уковим співробітником, з 1991 по 2010 р. — заступником директора з селекційної роботи і завідувачем лабораторії селекції і насінництва сої ННЦ «Інститут землеробства УААН», з 2010 р. — завідувач відділу се­лекції і первинного насінництва зернобобових культур ННЦ «Інститут землеробства НААН».Кандидатську дисертацію захистив у 1966 р. в Селекційно-генетичному інституті на тему: «Мінливість біологічних і господарсько-цінних ознак сої в Північному Лісостепу України», докторську — в 1987 р. в Інституті рослинництва на тему: «Генетичні основи селекції скоростиглих сортів сої». У 1992 р. В. Г. Михайлову присвоєно вчене звання професора.Обрано у 1993 р. членом-кореспондентом УААН Відділення рослинництва.Опублікував понад 180 наукових праць. Коло наукових інтересів: генетика, селекція, насінництво, сортова технологія вирощування сільськогосподарських культур.Михайлов В. Г. в ННЦ «Інститут землеробства УААН» керував відділенням селекції і насінництва, у складі якого налічується 8 селекційних відділів і лабораторій та лабораторія селекції Київської дослідної станції. Під його безпосереднім керівництвом і за участю виконуються експериментальні і теоретичні дослідження, в результаті яких з бага­тьох культур, з якими проводиться селекційна робота в інституті, удо­сконалено методи селекції та насінництва, що забезпечили підвищен­ня результативності робіт із створення і впровадження у виробництво високопродуктивних сортів і гібридів.У процесі багаторічних досліджень В. Г. Михайлов виявив закономірності успадкування важливіших якісних і кількісних ознак сої. В процесі вивчення генетики сої ним виявлено низку генетичних фак­торів, які контролюють тривалість періоду вегетації, висоту і тип росту рослин, осипання насіння, твердонасіннєвість, колір оболонки насін­ня і рубчика, стерильність пилку, ефективність утворення бульбочок на коренях; виявлено ознаки, які корелюють з продуктивністю, вста­новлено частку генетичного фактора в загальній мінливості кількісних ознак та інші закономірності.Внаслідок виявлених раніше невідомих або недостатньо вивчених генетичних закономірностей окремих ознак науково обґрунтовано мо­дель сорту, розроблено селекційні програми, а також принципи добору батьківських форм для гібридизації. У результаті створено вихідний матеріал, на основі якого разом з співробітниками лабораторії селекції і насінництва сої ННЦ «Інститут землеробства УААН», а також інших установ виведено 28 сортів, які в різні роки були і є внесеними до Ре­єстру України та інших держав. Всі ці сорти дали змогу значно підви­щити ефективність вирощування сої у традиційних зонах і розширити ареал на північні і західні області України, тобто в ті райони, де раніше у зв'язку з пізньостиглістю сою не вирощували, а також створити сорти для поукісних та пожнивних посівів. Низку з перелічених вище сортів внесено до Реєстрів у Молдові, Російській Федерації, зокрема у Волго­градській області і Краснодарському краї, Республіці Білорусь, а також у Великій Британії.Значна робота проводиться В. Г. Михайловим з питань міжнародного співробітництва. Завдяки співпраці з міжнародною консалтинговою компанією Lyle Morrison & Partners організовано випробування нових, ство­рених в інституті, сортів сої у Великій Британії. В університеті у Кембри­джі успішно пройшли випробування нові сорти Київська 27, Київська 98, Єлена і Устя. Ці сорти витримали конкуренцію з низкою кращих сортів США, Канади та інших країн і внесені до Реєстру в цій країні та ЄС.Нагороджений двома медалями.