Народився 23 серпня 1945 р. у с. Барські-Чемериси Барського райо­ну Вінницької області.У 1966—1971 рр. навчався у Білоцерківському сільськогосподарському інституті.Протягом 1971—1972 рр. за направленням обіймав посаду лікаря-гематолога племрадгоспу «Більшовик» (с. Високе Мелітопольського району). Упродовж 1972—1975 рр. — аспірант кафедри епізоотології Білоцерків­ського сільськогосподарського інституту. Потім обіймав посади асистента (1975—1984), доцента (1984—1987) цієї самої кафедри. У 1987 р. за конкур­сом призначений на посаду старшого наукового співробітника Рівнен­ської науково-дослідної ветеринарної станції, згодом — завідувача лабо­раторії (1988 р.) і виконуючого обов'язки директора (1989 ). З 1993 р. — ди­ректор установи, реорганізованої у 1994 р. в Інститут епізоотології УААН.У 1975 р. в Білоцерківському сільськогосподарському інститу­ті захистив кандидатську дисертацію на тему: «Некоторые вопросы эпизоотологии и бластрансформация лимфоцитов крупного рогатого скота при лейкозе», а у 2000 р. — докторську дисертацію на тему: «Епі­зоотологічний моніторинг лейкозу великої рогатої худоби в Україні та заходи боротьби з ним».Основним напрямом наукової діяльності М. С. Мандигри є вивчення епізоотичного та інфекційного процесів за лейкозу великої рогатої худоби. Ним теоретично й експериментально обґрунтовано та застосовано ши­рокомасштабні ефективні протилейкозні заходи, впроваджено науково-виробничу систему боротьби з лейкозом у західному регіоні України, що забезпечило контроль епізоотичної ситуації, зниження інфікованості тварин та повне оздоровлення господарств шести областей України від лей­козу великої рогатої худоби. За його керівництва Рівненське відділення НВС «Оріон» забезпечувало проведення науково обгрунтованих протилейкозних заходів у 1634 господарствах восьми областей України, де було задіяно 228 чол. Це було передумовою оздоровлення від лейкозу великої рогатої худоби тваринницьких господарств. Мандигрою М. С. вперше в Україні започатковано використання мас-спектрометрії для теоретич­ного обґрунтування багатокомпонентних лікувально-профілактичних засобів для ветеринарної медицини, що дало можливість створити банк мас-спектрів більш 250 біологічно активних речовин, налагодити техно­логію випуску 10 оригінальних та близько 60 ординарних препаратів, які було представлено на 7 державних та 12 обласних виставках.За підтримки Президії УААН та Головного управління ветеринарної медицини України ним було створено Західний філіал ІЕКВМ (1990) і Інститут епізоотології УААН (1994), який на сьогодні є галузевим центром ветеринарної медицини. Створено школу наукових кадрів, свідчен­ням чого є успішний захист співробітниками інституту 3 докторських, 7 кандидатських та завершення експериментальної частини 8 дисертацій. Для забезпечення діяльності вказаного колективу було введено в екс­плуатацію два лабораторні корпуси з сучасним науковим обладнанням.Обрано у 2002 р. членом-кореспондентом УААН Відділення ветеринарної медицини та зоотехнії.Професор М. С. Мандигра близько 40 років займається науково-педагогічною та виховною роботою. Він брав участь у відкритті спеціальності водні біоресурси у Національному університеті водного госпо­дарства та природокористування, де очолює кафедру водні біоресурси. Розробив і читає курс лекцій основи мікробіології та вірусології, тва­ринництво та бджільництво. Він є членом науково-методичної комісії із спеціальності водні біоресурси. Результати роботи М. С. Мандигри узагальнено у 332 наукових працях, з яких 7 колективних монографій та 20 патентів. Він співавтор 22 рекомендацій, 10 інструкцій з боротьби з інфекційними та паразитарними хворобами, 16 комплектів технічних умов, 4 загальнодержавних планів основних заходів щодо боротьби з інфекційними хворобами, 3 стандартів організації (СОУ).Мандигра М. С. є членом Відділення тваринництва і ветеринарної медицини НААН з 1992 р.Нагороджений знаком Пошани Міністерства аграрної політики Украї­ни, грамотами різних рівнів, а у 2004 р. присвоєно почесне звання заслу­женого діяча науки і техніки України. У 2010 р. отримав диплом Асоціації спеціалістів ветеринарної медицини України «За вклад у науку».