Народився 25 березня 1941 р. у с. Топилівка Чигиринського району Черкаської області.У 1959 р. закінчив Златопільський зоотехнічний технікум Черкаської області (молодший зоотехнік) і у 1968 р. — Українську сільськогосподарську академію (нині — Національний університет біоресурсів і при­родокористування України), за фахом — вчений зоотехнік. Працював на виробництві старшим зоотехніком колгоспу «Вітчизна» с. Іванівка (1959), головним зоотехніком колгоспу ім. Карла Маркса (1960) та го­ловним зоотехніком і секретарем парткому колгоспу ім. Куйбишева (1964—1965) Чигиринського району Черкаської області. Після закінчен­ня навчання працював стажистом кафедри спецзоотехнії (1968—1970), навчався в аспірантурі (1970—1971), працював науковим співробітни­ком та завідувачем лабораторії дослідної станції м'ясного скотарства УСГА (1971-1975), завідував Київською лабораторією НДІТЛіП УРСР (1976-1994), академіком-секретарем Відділення тваринництва УААН (1995-1996), директором Інституту тваринництва УААН (1995-1998), з лютого 2000 р. - завідувач кафедри прикладної екології Харківської державної зооветеринарної академії (до 2001 р. - ХЗВІ).У 1973 р. в Українській сільськогосподарській академії захистив кандидатську дисертацію на тему: «Особливості та закономірності росту та розвитку бичків і телиць чорно-рябої породи в перші 15 місяців постнатального онтогенезу», а у 1993 р. в Інституті тваринництва УААН - док­торську дисертацію на тему: «Особливості формування м'ясної продук­тивності молодняку великої рогатої худоби і виробництва яловичини в екстремальних ситуаціях», значна частина досліджень стосувалася чор­нобильської тематики. Доктор наук з 1993 р., професор — з 2001 р.Обрано у 1995 р. членом-кореспондентом УААН Відділення наукового забезпечення трансферу інновацій.Маменко О. М. є засновником нового напряму в науці, що стосу­ється продуктивного функціонування тварин у несприятливих умовах середовища. Під керівництвом О. М. Маменка виконано досліджен­ня, котрі є першими у світовій практиці з питань екологічної безпеки у тваринництві.Всього ним опубліковано більше 450 наукових праць, з них 32 монографії (книги, навчальні та методичні посібники), має 17 авторських винаходів, патентів (державних стандартів та норм технологічного проектування), 40 робіт опублікував за кордоном, з них 3 англійською мовою, виграв грант ЄС з екобезпеки, був науковим керівником бага­тьох державних науково-технічних програм.За вагомий особистий внесок у розвиток науки і техніки у 1984 р. нагороджений Почесною грамотою Президії Південного відділення ВАСГНІЛ і у 1991 р. — Почесною грамотою Київської обласної державної адміністрації, Почесною грамотою Харківської обласної державної адміністрації (1998, 2001), Почесною грамотою Президії НААН (2006, 2011), у номінації «Монографії» на форумі «Освіта, наука, виробництво — шляхи інтеграції» (м. Харків, березень 2002 р.) за монографію «Формирование, прогнозирование и методы оценки качества мяс­ной продукции животных» нагороджений дипломом, у травні 2002 р. за особисті досягнення в галузі науки, вагомий внесок у розв'язання науково-технічних та соціально-економічних проблем Харківської об­ласті О. М. Маменку було призначено іменну стипендію ім. О. Н. Соколовського з врученням диплому ХОДА; він нагороджений трьома медалями та почесним орденом ХЗВІ «За хист, завзятість, винахідли­вість, інтелект».Прізвище О. М. Маменка занесено до книги видатних людей «Хто є хто в Україні», «Імена України», нагороджений Почесною відзна­кою УААН (2006), медалями та орденом «За творчі здобутки» ІІІ, ІІ і І ступенів та присвоєно звання «Відмінник аграрної освіти і науки» ІІІ ступеня (2007), знаком Пошани (2008), нагрудним знаком «За ваго­мий внесок у розвиток освіти» (2011), є почесним професором ХДЗВА (2006), Донського ДАУ (2011) та Брянської ДАА (2011), учасник лікві­дації наслідків аварії на ЧАЕС («А», 2-га категорія).