Народився 14 березня 1936 р. у с. Горошків Тетіївського району Київської області.У 1954 р. закінчив зооветеринарне відділення Мироцького сільськогосподарського технікуму, а у 1963 р. — агрономічний факультет Крим­ського сільськогосподарського інституту (м. Сімферополь).Працював ветеринарним фельдшером колгоспу ім. Шевченка Тетіївського району Київської області (1954—1955), головним агрономом колгоспу «Заповіт Леніна» Джанкойського району (1963—1964), секретарем обласного комітету ЛКСМУ (1964—1966). Протягом 1966— 1969 рр. — аспірант на кафедрі плодівництва Української сільськогосподарської академії; 1969—1972 рр. — старший науковий співробітник, завідувач лабораторії агрохімії і фізіології Кримської дослідної станції садівництва; 1972—1976 рр. — начальник управління науки Головплодвинпрому УРСР. Упродовж 1976—1978 рр. — заступник директора, 1978—1986 рр. — директор Українського науково-дослідного інститу­ту садівництва та генеральний директор Науково-виробничого пло­дорозсадницького об'єднання. З 1978 по 2000 р. — завідувач відділу освоєння пісків та малопродуктивних земель Інституту садівництва УААН (м. Київ, смт Новосілки),з 1993 р., крім того, — генеральний директор спільного акціонерного товариства «Укрсадінвест», з 2000 р. — головний науковий співробітник Інституту садівництва УААН.У 1969 р. в Українській сільськогосподарській академії захистив кандидатську дисертацію на тему: «Вплив мінеральних добрив на ріст і плодоношення яблуні в умовах Південного Полісся України», а у 1984 р. — у Плодоовочевому інституті (м. Мічурінськ) — докторську дисертацію на тему: «Основи підвищення продуктивності яблуні і груші в Криму».У 1988 р. присвоєно вчене звання професора.Коло наукових інтересів В.І. Майдебури включає селекцію абрико­са і технологію вирощування плодових культур. За його участю роз­роблено прогресивні технології вирощування саджанців плодових та ягідних культур у теплицях і відкритому ґрунті, розроблено технологію окультурення пісків та малопродуктивних земель під сади і ягідники, вивчено особливості живлення плодових культур в умовах гідропоні­ки, розроблено методики вивчення продуктивності фотосинтезу на основі виносу елементів живлення, виведено досить зимостійкі форми абрикоса ранніх строків дозрівання, які щороку плодоносять в умовах Лісостепу і Південного Полісся, вивчено вплив насіннєвих та клонових підщеп на формування генеративних органів, плодів, їхню якість і зберігання у звичайних холодильниках та в регульованому газовому середовищі.Під керівництвом В. І. Майдебури розроблено методики і проведе­но широкі стаціонарні польові, вегетаційні та лабораторні досліджен­ня щодо використання малопродуктивних земель, непридатних під польові культури. Під його керівництвом закладено понад 15 тис. га садів.Опублікував понад 230 наукових праць, у тому числі 4 книги, 7 монографій, має 9 авторських свідоцтв на винаходи.Під керівництвом В. І. Майдебури захищено 6 докторських та 51 кандидатську дисертацій.Обрано у 1990 р. членом-кореспондентом УААН Відділення рослинництва.Майдебурою В. І. установлено наукові зв'язки з ученими Болгарії, Німеччини, Росії, Молдови, Чехії, Туреччини, Югославії.Нагороджений двома медалями та Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР.