Народився 25 січня 1938 р. у с. Прістень Валуйського району Бєлгородської області.У 1967 р. закінчив ветеринарний факультет Харківського зооветеринарного інституту. З того часу його життя безпосередньо пов'язано з цим навчальним закладом: у 1968—1971 рр. — аспірант інститу­ту; 1971—1982 рр. — асистент кафедри та доцент; упродовж 1982— 1989 рр. — проректор з навчальної роботи, а у 1989—2001 рр. — ректор Харківського зооветеринарного інституту. З 1996 р. очолює кафедру клінічної діагностики та клінічної біохімії.У 1971 р. у Харківському зооветеринарному інституті захистив кан­дидатську дисертацію на тему: «Процессы регенерации макроэргов в клетках и субклеточных структурах тканей у мясных цыплят специализированных линий и гибридов».Вчене звання професора присвоєно у 1991 р.Основним напрямом наукових досліджень є вивчення вуглеводно-фосфорного та енергетичного обміну на клітинному та субклітин­ному рівнях у сільськогосподарської птиці, біохімічна оцінка якості кормів та динаміка метаболізму у процесі філогенезу жуйних тварин. Дослідження щодо загального уявлення про біологічну суть гетеро­зису показали доцільність використання у раціонах курей синтезо­ваного за вітчизняною технологією препарату вітаміну А, що дало змогу зменшити витрати на імпорт цього вітаміну. Вивчаючи зміни в організмі курей, які відбуваються за обмеження годівлі птиці в окремі періоди її вирощування, він довів, що такі підходи дають можливість заощаджувати корми і позитивно впливати на подальшу продуктив­ність курей та ін.Виконуються дослідження з розробки нових технологій діагности­ки найбільш поширених внутрішніх незаразних хвороб тварин різних видів. За даними визначення біохімічних критеріїв стану біополімерів сполучної тканини висвітлено роль і місце її при хворобах печінки, ни­рок, серця, легень та опорно-рухового апарату. Це є новим напрямком наукових досліджень у ветеринарній медицині та дає змогу удоскона­лити методи діагностики внутрішніх хвороб тварин, покращити ефек­тивність лікувальних заходів.За матеріалами досліджень опубліковано 120 наукових праць, у тому числі 2 монографії, 3 підручники, 7 патентів на винаходи.М. І. Карташов — продовжувач наукової школи кафедри біохімії, заснованої професорами О.С. Савронь, Г. І. Кисильовим, О. В. Чечоткіним та В. І. Воронянським, яка внесла істотний вклад у вивчен­ня процесів біосинтезу білків, генерації енергії та обміну мінеральних речовин у сільськогосподарських тварин. Під науковим керівництвом М. І. Карташова підготовлено 3 кандидатів наук.Обраний у 1995 р. членом-кореспондентом УААН Відділення ветеринарної медицини та зоотехнії.М. І. Карташов співпрацює з Вроцлавською і Варшавською сільськогосподарськими академіями (Польща); вільним Університетом у Берліні; Інститутом захисту здоров'я населення і ветеринарної ме­дицини (Німеччина); Інноваційним і практичним науковим центром Park Wend.Нагороджений медаллю, Почесними грамотами Міністерства аграрної політики та продовольства України, Харківської обласної держав­ної адміністрації.