Народився 26 червня 1937 р. у с. Довжик Зінківського району на Полтавщині.Закінчив у 1961 р. факультет землевпорядкування Харківського сільськогосподарського інституту, за фахом інженер-землевпорядник.З 1961 р. працював у науково-дослідних інститутах містобудування та землеустрою. З 1975 по 1991 р. очолював сектор з проблем землеустрою в Україні Всесоюзного науково-дослідного інституту земельних ресурсів при Раді Міністрів СРСР. З 1991 р. — заступник директора з наукової роботи Інституту землеустрою УААН, п'ять років потому — виконавчий директор Інституту землеустрою УААН, з 2003 по 2006 р. — директор Головного інституту землеустрою Держкомзему України. З 1996 по 2006 р. — член колегії Держкомзему України. Упродовж 1996—2000 рр. очолював кафедру землевпорядного проектуван­ня Національного аграрного університету (нині — Національний університет біоресурсів і природокористування України), а з 2006 р. до теперішнього часу — завідувач кафедри управління земельними ресурсами Національного університету біоресурсів і природокорис­тування України.У 1971 р. захистив кандидатську дисертацію на тему: «Розміщення і організація системи культурно-побутового обслуговування населення сільського адміністративного району». У 1991 р. — докторську дисертацію на тему: «Територіальний устрій господарств і підприємств АПК (на прикладі Української РСР)». Доктор економічних наук з 1992 р. Вчене звання професора присвоєно у 1998 р.Наукова діяльність пов'язана з дослідженням розвитку і розміщен­ня соціальної інфраструктури на селі, оптимізованого використання й охорони земель, реформування земельних відносин. Особливе зна­чення мають унікальні у світовій практиці наукові розробки щодо ор­ганізації землекористування і сільськогосподарського виробництва в зоні впливу катастрофи на ЧАЕС. Обґрунтував основні принципи вдо­сконалення землевпорядного проектування в умовах трансформуван­ня земельних відносин та посилення антропогенного навантаження на земельні ресурси, теоретичні засади, методологію і методику еконо­мічної, екологічної та соціальної сутності землеустрою.Д. С. Добряк опублікував близько 400 наукових праць, у тому числі 25 монографій, 2 навчальних посібники. Підготував 4 докторів та 10 кандидатів економічних наук.Обрано у 1995 р. членом-кореспондентом УААН Відділення аграр­ної економіки і продовольства.Почесний землевпорядник України, нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, медаллю «До 1500-річчя Києва», срібною медаллю ВДНГ СРСР за особистий внесок у відродження духовності, націо­нальної науки і культури. За рішенням експертної ради міжнародної іміджевої програми «Лідери ХХІ століття» відзначений нагородою «Свята Софія», рішенням Науково-експертної ради Асамблеї діло­вих кіл за високу національну гідність та активну участь у розбудові Української держави удостоєний почесного звання «Лицар Вітчизни», золотого іменного диплома, лицарської іменної шаблі та нагрудного знака Легіонера.Створив наукову школу із сучасного землеустрою. За його керівництва спеціалізованими вченими радами із захисту кандидатів наук у Головному науково-дослідному і проектному інституті землеустрою (2003—2005) та Національному університеті біоресурсів і природокористування України (2007—2010) було захищено 40 кандидатських ди­сертацій із спеціальності економіка природокористування і охорона навколишнього середовища.