Народився 11 лютого 1936 р. у м. Харкові.У 1954—1959 рр. — студент Харківського ветеринарного інституту. З 1959 до 2003 р. співробітник Українського НДІ експериментальної ветеринарії (м. Харків): старший лаборант (1959); молодший науковий співробітник (1960); старший науковий співробітник (1965); завідувач лабораторії вивчення хвороб птиці (1972—2003). З 2004 р. — заступник директора з наукової роботи Державного науково-контрольного інсти­туту біотехнології і штамів мікроорганізмів Міністерства аграрної полі­тики України, м. Київ; упродовж 2008—2011 рр. — провідний науковий співробітник Інституту агроекології і економіки природокористування.У 1967 р. в Харківському зооветеринарному інституті захистив канди­датську дисертацію на тему: «Клиническое и анатомогистологическое изучение респираторного микоплазмоза и некоторых его ассоциаций у индеек и кур». Продовжуючи дослідження з проблеми мікоплазмозу В. В. Герман отримує наукові дані, які знаходять високу оцінку на 1-й Всесоюзній конференції ВАСГНІЛ «О роли микоплазм в патологии животных и птицы»(1967). За ініціативою В.В. Германа і на основі відпо­відних розробок з 1968 р. у птахогосподарствах України, а згодом і СРСР діє служба «Серологічного контролю ньюкаслської хвороби», яка нині контролює всі вірусні інфекції птиці, сприяючи їхній профілактиці.У період становлення спеціалізованого індиківництва в Україні та СРСР (70-ті роки), виконуючи урядове завдання, вченим було доведе­но, що «білом'язова хвороба» є наслідком окислення кормів та дефіциту їх за антиоксидантами. За розробку та впровадження профілактичних заходів щодо «білом'язової хвороби» В. В. Герман отримує бронзову ме­даль ВДНГ СРСР. У 1972 р. уперше у СРСР він ізолював авіреовіруси від індиків, завезених з Англії. Всебічно вивчив вірус і хворобу, що він спричиняє у птиці, розробив діагностику та запропонував заходи боротьби.У 1988 р. в Ленінградському зооветеринарному інституті захистив докторську дисертацію на тему: «Реовирусное заболевание индеек (эпизоотология, диагностика и меры борьбы)». Вчений розробив і запропо­нував за унікальною технологією еритроцитарні діагностикуми вірусних хвороб птиці, які з 1986 р. використовуються всіма лабораторіями вете­ринарної медицини України та мають попит в інших країнах. В. В. Гер­ман автор трьох вітчизняних вакцин проти вірусних хвороб птиці.У 1975 р. В.В. Герману присвоєно вчене звання старшого наукового співробітника, у 1994 р. — професора, у 2002 р. — почесного професора Харківської зооветеринарної академії.У 1995 р. В.В. Германа обрано членом-кореспондентом УААН Відділення ветеринарної медицини та зоотехнії.У час реальної загрози прояву грипу птиці в Україні вчений розробляє прогноз для регіонів країни та проект нової інструкції із заходів боротьби. Як член координаційної ради з питань протидії високопатогенному грипу птиці та запобігання пандемії грипу бере участь у ро­боті комісії та в місцях прояву інфекції (2001—2005). У 2008—2010 рр. В. В. Герман очолював проект «Розробити науково-методичні основи екологічної оцінки технологій у тваринництві та заходи щодо уник­нення їхнього негативного впливу на довкілля і якість продукції» згід­но з програмою наукових досліджень НААН.В. В. Германом опубліковано 260 наукових праць у вітчизняних та іноземних виданнях, 9 монографій, 15 патентів, значну кількість рекомендацій та інформаційних листів.У науковій школі В.В. Германа навчалось 25 аспірантів та пошукачів, з яких 18 стали кандидатами наук.За завданням Міністерства аграрної політики України вчений виїжджав до Болгарії (1977), США (1996), Франції (2000), Нідерландів (2000), Бразилії (2002). Брав участь у міжнародних конгресах з птахівництва у Ні­меччині (1973, 2002, 2003), Норвегії (1981), Угорщині(1996), Росії (2005).В. В. Герман — член Всесвітньої асоціації птахівництва, член Координаційної наукової ради з проблем ветеринарії у птахівництві держав співдружності. Лауреат Премії УААН (2001), має Грамоту Президії Верховної Ради УРСР (1973), відзнаку Міністерства аграрної політики України (2002), Почесну відзнаку УААН (2006) та ін.