Народився 30 квітня 1937 р. у м. Сквира Київської області.У 1959 р. закінчив з відзнакою зоотехнічний факультет Білоцерківського сільськогосподарського інституту.Працював зоотехніком-селекціонером, головним зоотехніком бурякорадгоспу. У 1962—1965 рр. навчався в аспірантурі при кафедрі розведення сільськогосподарських тварин Української сільськогосподарської академії; у 1965—1966 рр. — асистент цієї самої кафедри. Упродовж 1966—1971 рр. — старший науковий співробітник відділу Черкаської державної сільськогосподарської дослідної станції; 1971—1973 рр. — старший науковий співробітник Науково-дослідного інституту тва­ринництва Лісостепу і Полісся УРСР; 1973—1975 рр. — старший на­уковий співробітник Науково-дослідного сектору Української сіль­ськогосподарської академії; у 1975—1976 рр. — завідувач лабораторії, а в 1976—1981 рр. — заступник директора з наукової роботи Українсько­го науково-дослідного інституту розведення та штучного осіменіння великої рогатої худоби (м. Бровари Київської області). Протягом 1981—1989 рр. — завідувач кафедри Української сільськогосподарської академії; 1989—1992 рр. — директор Українського науково-дослідного інституту з племінної справи у тваринництві; з 1992 р. — завідувач від­ділу Інституту агроекології та біотехнології УААН.У 1965 р. в Українській сільськогосподарській академії захистив кандидатську дисертацію на тему: «Сочетаемость при подборе в заводском стаде», а у 1985 р. у Всесоюзному науково-дослідному інституті розведення і генетики тварин (м. Ленінград-Пушкіно) — докторську дисертацію на тему: «Селекционно-генетические факторы повышения молочной продуктивности симментальских коров».Розробив нові теоретичні положення щодо принципів і методів збереження генофонду тварин, функціонування породи тварин як біологічної системи, алгоритм розрахунку мінімальної кількості лі­ній у породі великої рогатої худоби; сформулював основні етапи фор­мування нової породи, що створюється методом складного відтвор­ного схрещування, на момент апробації її як нового селекційного досягнення; обґрунтував необхідність інтенсивного гілкування но­востворюваної лінії вже на перших етапах її виведення (сини — ону­ки — правнуки) незалежно від того, «коротка» чи «довга» ця лінія; сформулював основні зоотехнічні, організаційні, соціальні та інші передумови формування нової галузі тваринництва України — спеці­алізоване м'ясне скотарство.Розробив і реалізував низку нових способів оцінки генотипу бугаїв-плідників (друга функція нормованого відхилення); поєднання ліній (метод дисперсійного аналізу), аналізу відтворної здатності окремих корів і стада в цілому на будь-яку дату року; запропонував оцінку ста­тевого диморфізму в скотарстві (спеціальні формули); методи відбору високопродуктивних корів; систему розрахунку тісноти інбридингу при врахуванні 4 і більше рядів родоводу і т. п.Опублікував понад 500 наукових праць, у тому числі 23 книги, монографії та підручники, словники. Автор 5 патентів України і 22 автор­ських свідоцтв на винаходи. Співавтор низки селекційних досягнень у тваринництві.Сформував власну наукову школу. Підготував 15 кандидатів і 6 док­торів наук.Обраний у 1990 р. членом-кореспондентом УААН Відділення тва­ринництва.Член редколегій низки наукових збірників і журналів, експертної ради ВАК України (1998-2003), спецради при НАУ (з 1992 р.).Нагороджений медаллю. Лауреат Премії УААН «За видатні досяг­нення в аграрній науці» (2001).