Народився 5 вересня 1935 р. у с. Печенега Ферзиківського району Калузької області (Росія).У 1959 р. закінчив Вітебський ветеринарний інститут.Доктор ветеринарних наук (1980), професор (1987).Трудову діяльність розпочав лікарем-епізоотологом (1959—1960), головним ветеринарним лікарем (1960—1963) Льва-Толстого райо­ну Калузької області. Упродовж 1963—1966 рр. навчався в аспіранту­рі Всесоюзного науково-дослідного інституту ветеринарної санітарії (ВНДІВС), потім працював там старшим науковим співробітником лабораторії дезінфекції (1966—1981). З 1981 р. — завідувач лабораторії ве­теринарної санітарії у бджільництві ВНДІВС. Протягом 1989—1992 рр. обіймав посаду першого заступника директора з наукової роботи, а з 1992 р. — директора Всесоюзного науково-дослідного інституту вете­ринарної санітарії, гігієни та екології. З 1994 р. — академік-секретар Відділення ветеринарної медицини Російської академії сільськогоспо­дарських наук. З 2000 р. обіймає посаду голови Експертної ради ВАК Міносвіти з ветеринарних і зоотехнічних наук.Основні напрями наукової діяльності присвячені розв'язанню важливої народногосподарської проблеми — розробці екологічно безпечних систем ветеринарно-санітарного обслуговування тваринництва і бджільництва, охороні людей від захворювань, спільних для людини і тварини, визначенню якості і безпечності кормів та продукції тваринництва, охороні довкілля від забруднень відходами тваринництва.Підготував 25 нормативних документів щодо дезінфекції, дератизації і дезакаризації. Розробив і запровадив принципово нову технологію газової дезінфекції інфікованої сировини тваринницького походження (пух, хутро, шкіра тощо), імпортованого зернофуражу з неблагополучних країн щодо контагіозних хвороб сільськогосподарських тварин.Впровадження нової технології з використанням біоцидних газів для санації ґрунтів сибірськовиразкових тваринницьких могильників без вилучення і перевезення інфікованих ґрунтів дало змогу ліквідува­ти низку стаціонарних ґрунтових осередків цієї небезпечної хвороби в Московській області, Республіці Татарстан, Ровенській і Хмельницькій областях України. Вченим у співавторстві розроблено й запровадже­но «Правила боротьби з висококонтагіозним грипом птахів (Н5Ш)» (2005) і «Правила боротьби з африканською чумою свиней на території Російської Федерації» (2010).А. М. Смірнов обґрунтував і запропонував для впровадження у практику цілісну систему ветеринарно-санітарних заходів на пасіках і воскових заводах. Розробив та запровадив нові ефективні препарати проти різних захворювань бджіл.Розв'язано проблему зі знищення біологічних відходів (інфікованих трупів тварин, гною) при особливо небезпечних інфекціях із застосу­ванням палива високотемпературного горіння і контрастного нагріву як у спеціалізованих спорудах ветеринарно-санітарних заводів, так і в польових умовах. Розробив нову технологію знезаражування зернофу­ражу при особливо небезпечних хворобах сільськогосподарських тва­рин і птахів наднизькими частотами звукового діапазону.Автор понад 520 наукових праць, у тому числі 13 книг і брошур, 8 монографій. Має 32 авторських свідоцтва і патенти на винаходи.У 1995 р. обрано іноземним членом УААН Відділення ветеринарної медицини та зоотехнії.Академік Російської академії сільськогосподарських наук (1995), іноземний член, почесний доктор і професор багатьох академій та університетів.Заслужений діяч науки Російської Федерації (1998).Двічі лауреат Премії Уряду Російської Федерації в галузі науки і техніки (1996, 2011), нагороджений орденом Трудового Червоного Пра­пора (1981), знаком Пошани (2005), 4 медалями СРСР і Російської Федерації, 15 медалями ВДНГ і Всеросійського виставкового центру, Золотою медаллю імені академіка РАСГН А. О. Полякова (2011), ди­пломом Всесвітньої ветеринарної асоціації (1979), міжнародними зо­лотою і бронзовою медалями Всесвітньої організації бджолярів (1971).