Народився 21 грудня 1929 р. в Угорщині.Упродовж 1950—1955 рр. навчався в Україні, де закінчив факультет ґрунтознавства та агрохімії Харківського сільськогосподарського інституту.З 1955 р. працював у лабораторії ґрунтознавства Сарваського науково-дослідного інституту меліорації та зрошення (надалі — Науково-дослід­ний інститут зрошування), потім з 1959 р. — завідувачем лабораторії ґрунтознавства та ізотопів. Протягом 1971—1995 рр. очолював агрохіміч­ний і радіологічний відділи, був науковим консультантом з питань раді­ології (1996—2000). Після реорганізації інститутів проводив дослідження мінерального живлення рису в Науково-дослідному інституті рибни­цтва та зрошення (2000—2002). Окрім цього з 1996 р. обіймав посаду на­укового консультанта на факультеті економіки сільськогосподарського водного господарства і навколишнього середовища інституту ім. Ш. Тешедика з питань радіоекології та застосування біодобрив у виробництві рису та сої. Упродовж 1968—1969 рр. працював над темою: «Використан­ня ізотопної техніки в сільськогосподарських дослідженнях» у лаборато­рії Міжнародного Агентства з атомної енергії (Сейберсдорф, Австрія).У 1962 р. в Сільськогосподарському університеті м. Гедьоле (Угорщина) захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук на тему: «Азотний, фосфорний і калійний вміст ґрунтів Затиського краю і деякі питання підвищення родючості», а у 1966 р. в Академії наук Угорщини — докторську дисертацію на тему: «Питання постачання люцерни фосфором і водою».Упродовж 1970—1980 рр. в рамках РЕВ брав участь у науковій роботі Комітетів з вивчення ефективності зрошування та внесення добрив, а також кругообігу азоту, міжнародних науково-дослідних програмах. Під керівництвом Міжнародного Агентства з атомної енергії відпові­дав за теми шести науково-дослідних програм. З 1959 р. дослідження фосфорного і азотного живлення рослин проводив у більшості випад­ків з використанням ізотопної техніки.Протягом 1974—1995 рр. за завданням Міністерства сільського господарства Угорщини був відповідальним за тему радіо- та агроекологічні дослідження. Займався також удосконаленням меліоративних методів поліпшення використання забруднених ґрунтів.Завдячуючи плідній роботі вченого, починаючи з 1992 р., проводяться спільні радіоекологічні дослідження з ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського» Національної акаде­мії аграрних наук України, насамперед, з метою вивчення водної ерозії на схилах, забруднених радіоактивними ізотопами.Деякий час Янош Домбоварі працював за кордоном. За дорученням МАГАТЕ керував науково-дослідною програмою у Східній Африці (1981-1983) і Монголії (1990).Вчений видав друком понад 160 наукових статей, одноосібних та у співавторстві, 5 розділів у книгах, національних і міжнародних журна­лах угорською, англійською та російською мовами. Під його керівни­цтвом захищено кандидатські та докторські дисертації.У 1999 р. обрано іноземним членом УААН Відділення землеробства, меліорації та механізації .Член Міжнародного та Угорського товариств ґрунтознавців, Підкомітету продовольчої науки, Угорського біофізичного товариства, Угор­ського об'єднання аграрних наук, Товариства агрохіміків і ґрунтознав­ців та Комітету агрохіміків і ґрунтознавців Угорської академії наук.