Народився 4 листопада 1944 р. у с. Гремячево Перемишльського району Калузької області (Росія).У 1970 р. закінчив Московську ветеринарну академію ім. К. І. Скрябіна.Трудову діяльність розпочав головним ветеринарним лікарем колгоспу «Червоний Жовтень» (1970—1972). У 1972 р. переведений на посаду головного ветеринарного лікаря Перемишльського району, де працю­вав до вступу в аспірантуру Науково-дослідного інституту ветеринарії на очну форму навчання (1973—1976). Протягом 1976—1980 рр. обіймав посаду молодшого, старшого наукового співробітника лабораторії з ви­вчення лейкозів сільськогосподарських тварин (1980—1988), провідного наукового співробітника Центрального відділу лейкозів, порівняльної та експериментальної онкології сільськогосподарських тварин (1988— 1992). Упродовж 1992—1994 рр. працював заступником директора Все­російського науково-дослідного інституту експериментальної ветерина­рії. У 1995 р. за конкурсом обрано завідувачем комплексної лабораторії з вивчення лейкозів і злоякісних пухлин сільськогосподарських тварин. З квітня 2002 р. — директором Всеросійського науково-дослідного ін­ституту експериментальної ветеринарії ім. Я. Р. Коваленка Російської академії сільськогосподарських наук.У 1978 р. захистив кандидатську дисертацію, у 1990 р. — здобув науковий ступінь доктора ветеринарних наук. У 2000 р. присвоєно зван­ня професора.Вчений один із перших запровадив у практику наукових досліджень такі методи, як авторадіографія на світовому рівні, радіометричний метод вивчення синтезу ДНК і РНК у лімфоцитах крові здорової і хво­рої на лімфолейкоз рогатої худоби й короткострокового їхнього куль­тивування. Під його керівництвом і за безпосереднім сприянням ла­бораторія лейкозології Всеросійського науково-дослідного інституту експериментальної ветеринарії ім. Я. Р. Коваленка Російської академії сільськогосподарських наук стала і залишається провідною лаборато­рією країни, де ведеться підготовка наукових кадрів не лише для Росій­ської Федерації, а й країн СНД.Провідний вчений у галузі ветеринарної лейкозології, зробив ваго­мий внесок у вивчення етіології і патогенезу, розробку засобів і методів діагностики, системи оздоровлення великої рогатої худоби від лейкозу.Під його керівництвом підготовлено 4 докторів і 12 кандидатів наук.Автор понад 280 наукових праць, у тому числі 10 монографій; має 18 авторських свідоцтв і патентів.У 2007 р. обрано іноземним членом УААН Відділення ветеринарної медицини та зоотехнії.Член-кореспондент (2003), дійсний член (академік) Російської академії сільськогосподарських наук (2007).Голова вченої ради, спеціалізованої вченої ради Всеросійського науково-дослідного інституту експериментальної ветеринарії ім. Я. Р. Кова­ленка Російської академії сільськогосподарських наук, координаційної ради з інфекційної патології сільськогосподарських тварин, бджіл і риб; координатор Науково-дослідної роботи з проблем лейкозів сільськогос­подарських тварин у Російській Федерації і країнах СНД; голова секції Відділення ветеринарної медицини Російської академії сільськогоспо­дарських наук «Інфекційна патологія тварин»; член бюро Відділення ве­теринарної медицини Російської академії сільськогосподарських наук, редколегій низки наукових видань.За значний внесок у розвиток фундаментальних і прикладних досліджень у галузі ветеринарної медицини і плідної співпраці між вченими Росії, Білорусі й України за рішенням вчених рад Вітебської державної академії ветеринарної медицини (2007), Харківської державної зоове­теринарної академії (2008) і Московської державної академії ветеринарної медицини і біотехнології ім. К.І. Скрябіна (2010) М. І. Гулюкіну присвоєно звання почесного професора вищеназваних академій.Нагороджений медалями «20 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні» (1965), «Ветеран праці» (1989), «В пам'ять 850-річчя Москви» (1997), ВДНГ (ВВЦ), Золотою медаллю Міністерства сільського господарства Російської Федерації (2009) та ін.