Народився 11 квітня 1928 р. у с. Сухава Володавського повіту Люблінського воєводства (Польща).У 1946 р. разом з родиною був переселений в Україну. У 1954 р. закін­чив Львівський зооветеринарний інститут. Цього самого року обійняв посаду головного ветеринарного лікаря Тучинського району, згодом — завідувача Тучинської ветеринарної дільниці, старшого і головного ве­теринарного лікаря радгоспу «Тучинський».З 1971 р. — директор цього радгоспу (у 1976—1991 рр. — радгосп ім. XXV з'їзду КПРС, у жовтні — листопаді 1991 р. — радгосп «Тучинський», у 1991—2005 рр. — ДГ «Тучинське», від 2005 р. — державне під­приємство «ДГ «Тучинське»). Упродовж 1975—1990 рр. радгосп 8 разів здобував перемогу у Всесоюзному соціалістичному змаганні, нагоро­джувався Перехідним Червоним Прапором ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС і ЦК ВЛКСМ, 6 разів заносився на Всесоюзну дошку пошани в Москві, на дошку пошани ВДНГ СРСР. Починаючи з 1972 р. господарство за власні кошти побудувало 220 квартир з усіма вигода­ми, школу на 720 місць, поліклініку, лікарню, аптеку, літній кінотеатр, сільські клуби, кафе, проклало у свої села дороги з твердим покрит­тям, газифікувало Тучин, Полівці, Микулин, Дроздів, протягнувши га­зопроводи загальною довжиною 65 км, звело 5 ферм, реммайстерню, гараж, мехтік, їдальню та ін. До 1990 р. радгосп був одним із найкращих агроформувань СРСР. На його базі проходили тримісячне стажування керівники і спеціалісти сільгосппідприємств Польщі, Чехословаччи- ни, Болгарії, тут проводилися всесоюзні, республіканські, обласні семінари з ефективного використання гектара землі та запровадження новітніх технологій у рослинництві і тваринництві. Виробничі досяг­нення радгоспу широко висвітлювались у польських, чехословацьких і болгарських ЗМІ, відповідній літературі цих країн, наукових працях тощо. У 2003 р. досвід «ДГ «Тучинське» визнано моделлю ефективного господарювання в сучасних умовах.М. П. Зінчук — автор надранньої технології вирощування картоплі, півпарового обробітку ґрунту для сівби цукрових буряків із застосуван­ням сидератів хрестоцвітих культур, інтенсивної технології викорис­тання культурних пасовищ, що забезпечує вихід з гектара по 150 і біль­ше центнерів кормових одиниць, співавтор розробки і впровадження у виробництво нової комплексної технології вирощування кукурудзи на зерно і силос. Випустив та опублікував понад 100 книг, посібників, рекомендацій, статей у наукових журналах, газетах. Як лектор республіканської категорії (1975) виступав з численними лекціями перед слуха­чами Вищої школи суспільно-економічних наук при ЦК КПРС у Москві, на всесоюзних семінарах ВДНГ СРСР, засіданні Всесоюзної ради колгоспів, у вузах і технікумах, по Всесоюзному, Республіканському радіо, у вітчизняній телепрограмі «Сільський час». У 1985—1991 рр. — член редколегії журналу «Кормовые культуры».Має статус (від 1989 р.) персонального пенсіонера союзного значення.Активно опікується питаннями соціальної захищеності селян і соціального розвитку населених пунктів ДП «ДГ «Тучинське». Фундатор щорічної премії кращому виробничнику господарства (1973), ініці­атор спонсорської допомоги тучинським школі-інтернату, дитсадку, лікарні, дітям-сиротам, пенсіонерам, учасникам та інвалідам війни, учасникам бойових дій, одиноким, створення на кіностудії «Укртелефільм» стрічки «Заходьте до їхньої хати» (1988), де порушено проблему соціальної несправедливості держчиновників у ставленні до життя тучинських пенсіонерів, престарілих, учасників Великої Вітчизняної ві­йни, а також акцентовано увагу на привласненні державою прибутків господарства.Учасник Всесоюзної сільськогосподарської виставки (1977, м. Москва).Від 1997 р. — член політради Аграрної партії України (нині — Народна партія).Починаючи з 1990 р. чотири рази балотувався у народні депутати України.Новатор сільськогосподарського виробництва. Герой Соціалістич­ної Праці (1985), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1977), заслужений працівник сільського господарства УРСР (1988), почесний член УААН (2002) Відділення регіональних центрів наукового забезпечення агропромислового виробництва, почесний доктор Львівського університету ветеринарної медицини (2008), член Національної спілки журналістів України (2008).Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора (1971), Жовтневої Революції (1973), «Знаком Пошани» (1976), Леніна (1981, 1985), «За заслуги» ІІІ (1998), ІІ (2003), І (2008) ступенів, медаллю учасника Всесоюзної сільськогосподарської виставки (1977), золотими (1982, 1985) та срібними (1977, 1989) медалями ВДНГ СРСР, орденом «1020 років Хрещення Київської Русі» (2008), Почесною грамотою міністра сільського господарства СРСР (1986), рішенням колегії Міністерства аграрної політики України нагороджений знаком Пошани (2008). Має Подяку Президента України (2001), подяки Рівненської облдержадміністрації (2002) та Гощанської райдержадміністрації і райради (2003), почесні грамоти Державного агропромислового комітету УРСР і Українського республіканського комітету профспілки праців­ників АПК (1988), міністра АПК України (1997), рівненських облдержадміністрації (1998, 2001) і облради (1998), гощанських райдержадміністрацій і райради (1999), Президії Української академії аграрних наук (1998, 2003), рівненських облдержадміністрації і облради (2004), грамоти гощанських райдержадміністрацій і райради (2000, 2002). У 1988 р. вийшла книга журналіста Є.Д. Плахова «Одержимість», де ви­світлено життєвий і трудовий шлях М.П. Зінчука. У 2007 р. телеканал РТБ (м. Рівне) на цю саму тему зняв фільм «Дай Боже хліба людям» (режисер Р. Хоменюк). Обраний депутатом Рівненської обласної ради VI скликання.