Народився 26 травня 1950 р. у с. Зарощенське Шахтарського району Донецької області.Має дві вищі освіти: в 1976 р. закінчив Кримський сільськогосподарський інститут та здобув фах вченого агронома; у 2002 р. — Луган­ську академію внутрішніх справ, юрист.Трудову діяльність розпочав у 1967 р. робітником шахтоуправління № 5 тресту «Шахтарськантрацит» у Донецькій області.Упродовж 1971—1976 рр. — студент Кримського сільськогосподарського інституту.Починаючи з 1976 р. пройшов шлях від агронома відділення, го­ловного агронома до директора радгоспу «40-річчя Жовтня» Слов'яносербського району Луганської області.З 1990 по 2007 р. — народний депутат України п'яти скликань. З 1998 по 2002 р. — секретар Комітету Верховної Ради України з питань аграр­ної політики та земельних відносин. Упродовж 2002—2007 рр. — член цього комітету. За цей час багато сил та часу присвятив реформам в аграрній галузі. Є автором та співавтором положень нового Земель­ного кодексу України, Законів України «Про захист рослин», «Про карантин рослин», «Про селянське фермерське господарство», «Про ветеринарну медицину» та ін.З грудня 2007 р. по березень 2008 р. — начальник Державної служби з карантину рослин України; з березня 2008 р. по серпень 2011 р. — пер­ший заступник начальника цієї служби; з серпня 2011 р. — директор Інституту захисту рослин НААН.Олександр Іванович — кандидат сільськогосподарських наук. Кандидатську дисертацію на тему: «Зміни стану мікробіоценозів ерозійно небезпечних ґрунтів у результаті їх сільськогосподарського викорис­тання» захищено в Дебреценському університеті (Угорщина). Має по­над 20 наукових та науково-методичних праць.У 2007 р. обраний почесним членом УААН Відділення наукового забезпечення трансферу інновацій.Нагороджений медаллю «За трудову доблесть» (1981), орденом Трудового Червоного Прапора (1986). Присвоєно почесне звання заслуженого працівника сільського господарства України (1997). Отримав орден «За заслуги» III ступеня (2001) і II ступеня (2003).